Покинуті напризволяще

Наодинці з бідністю. Черкасець Михайло Шевчук із сином більше 10 років чекають на аліменти та допомогу держави. Чоловік – інвалід по зору. Змалечку виховує сина сам: дружина покинула, а до дитячого будинку малюка він не віддав. Утім, забезпечити гідне життя хлопцеві так і не зміг. Рік тому опинився в інвалідному візку і родинні справи пішли ще гірше. Про життя батька-інваліда та сина-школяра за межею бідності – у наступному сюжеті.

У цьому гуртожитку на вулиці Пацаєва живуть батько-одинак і його неповнолітній син. У їхній кімнаті час наче зупинився: помешкання багато років не ремонтували, серед ознак цивілізації – невеличкий телевізор і старенький холодильник. Усюди – бруд і пліснява.
Людмила Лісяна, сусідка: «На сьогодні сімейні обставини в них дуже складні, він доглядає за батьком, ходять по різних інстанціях, добиваються».
Статки Михайла Шевчука, інваліда 1 групи, невеликі. Уся домашня робота – на плечах 15-річного сина Олександра.
Олександр, син: «Я їсти готую, прибираю».
Михайло Шевчук розповідає: після того, як його громадянська дружина покинула їх, суд позбавив жінку батьківських прав і призначив аліменти. Утім, за 12 років жодної копійки вони не отримали.
Михайло Шевчук, батько-інвалід: «Хочу знати, де ті гроші за аліменти, які вона повинна платити».

Олександр, син: «Якби виплачували аліменти, краще було б».
Жінка поїхала до Дніпропетровська і весь цей час перебувала в розшуку, тому виконавча служба нічим допомогти не могла. До соціальних працівників батько не звертався: боявся, що Сашу відправлять до дитячого будинку, адже саме таке рішення суд виніс ще у 1995 році. Утім, уже рік – чоловік в інвалідному візку і утримувати сина на свою пенсію йому не сила.
Михайло Шевчук, батько-інвалід: «Найважче – зараз, бо йому треба вчитися».
Заява до служби у справах дітей Придніпровського району Черкас ситуацію виправила. Утім, зазначають фахівці, матеріальну підтримку родина могла отримувати й раніше: замість аліментів – соціальну допомогу або ж 2 прожиткових мінімуми за умови призначення опікуна для дитини. Усе – за зверненнями, яких упродовж років не було.
Юніана Івашина, заст. нач. служби у справах дітей виконкому Придніпровської райради: «На сьогодні вирішене питання про навчання хлопця в училищі. Через заклад він перебуватиме на повному державному утриманні і отримуватиме усі соцгарантії для таких дітей».
Навчаючись на продавця, Сашко матиме подвійну стипендію, триразове харчування, продуктовий набір і грошові допомоги. Крім того, до територіального центру направили звернення щодо покращення побутових умов сім’ї. Утім, навряд чи там зможуть втілити мрію хлопця.
Олександр, син: «Квартиру змінили, жити краще».
Таких, як Олександр Шевчук, лише у Придніпровському районі міста 190. Це діти, які перебувають у складних життєвих умовах та позбавлені батьківського піклування.

Підписатися
Повідомте про
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Стали свідком новини? Тисніть тут