Розстріляні «герої»: останній шлях кримінальних авторитетів Черкас (Фото)

Черкаси через лихі 90-ті, постійні перестрілки та регулярні замовні вбивства часто асоціювали із американським Чикаго, де в 30-х роках місцеві бандити вирішували свої питання за допомогою автоматних черг.

За підрахунками vikka.ua, за 30 років незалежності України у Черкасах вбили 22 авторитетних людей. Ще з десяток – зникли безвісти.

Більшість із цих людей поховані на кладовищах № 3 та 4, що по вулиці Руставі. Майже всі вони знайшли останній спокій на одному «п’ятачку» в радіусі 200 метрів. Окремо лише поховали Ігоря Кігіма, а розстріляного Рамзана Сулейманова відвезли на батьківщину – в Чечню.

Валерій Нарадько (Норік)

Розстріляли Валерія Нарадька 11 серпня 1994 року разом із водієм Олександром Скакуном в арці будинку по вулиці Гагаріна, 33. Сталося це майже о першій годині ночі. В автомобіль, в якому перебував «Норік», вбивці випустили всю автоматну обойму. Водій загинув одразу, а Нарадько– за деякий час.

Як повідомляла тоді газета «Молодь Черкащини», у «Норіка» знайшли чек на 6 мільярдів карбованців. Після вбивства авторитета у Черкасах провели 60 обшуків, опитали його друзів, навідалися і до ймовірних конкурентів по кримінальному цеху, зробили кілька експертиз. Але ні вбивць, ні замовників по сьогодні так і не знайшли.

Стаття в “Молодь Черкащини”, якою зачитувався весь кримінальний бомонд

Похорони «Норіка» запам’ятали всі Черкаси. Кількакілометрова колона пройшла по вулиці Гагаріна. Розповідають, що в ресторані готелю «Росава» зібралися усі місцеві «братки», щоб пом’янути товариша. Майже у кожного з них у руках була газета «Молодь Черкащини». Всі зачитувалися статтею Станіслава Журила «Спокійний черкаський рекет шокований кривавою розправою: убито «Норіка»

Поховали 36-річного Нарадька на алеї кладовища № 4. Пам’ятник у повний зріст, як і мало бути для людей його статусу. На камені – стилізація під кілька кульових отворів.

Неподалік поховали і водія «Норіка» – Олександра Скакуна. Хлопцю було всього 24 роки.

Олександр Колесніченко (Колесь)

Досить відома і авторитетна людина в певних колах. Його вбили 18 січня 1997 року, коли він вийшов з квартири свого бізнес-партнера і йшов до автомобіля. Вбивця довгий час чекав біля під’їзду, а коли Колесніченко вийшов із будинку, розстріляв його із «Парабелума». Чотири кулі вцілили «Колесю» в голову.

Як писала газета «Молодь Черкащини», Колесніченко був авторитетом, представником «Союзу фінансових гарантій», дуже тісно пов’язаним із банками. «Колесь» був своєрідним колектором тих часів. Банківські установи видавали кредити, а коли бізнесмени не могли платити чи затримували платіж, то Колесніченко активно «працював» із боржниками. Також він допомагав бізнесу отримувати кредити в банківських установах, а інколи і «розрулював» наїзди на банки зі сторони заїжджих бригад.

Окрім того, за даними тієї ж «Молоді Черкащини», «Колесь» був причетний до компанії, яка займалася оптовими продажами нафтопродуктів. Оборот фірми перевищував 300 тис. доларів на рік. І це у 1996 році.

Скромна могила Олександра Колесніченка

Ні кілера, ні замовників вбивства «Колеся» не знайшли. На кладовищі № 4 стоїть скромний, як для рівня Колесніченка, пам’ятник. Один на двох із братом.

Анатолій Шрамко («Мома»)

На диво, авторитетний «Мома» помер своєю смертю. Не витримало серце. Сталося це 11 березня 2000 року. Його називали класиком кримінального світу Черкас.

Цей авторитет – виходець із 80-х років, навіть кінця 70-х.Входив до так званої групи «Факел» (по назві однойменного спортивного клубу). Хлопці займалися культуризмом, боксом, боротьбою. Спершу тренування проводили у підвалах Черкас. Потім вони стали контролювати нелегальний бізнес, їздили до Москви на кримінальні «заробітки», тримали в остраху півміста.

«Мома» претендував на звання «хрещеного батька» Черкас. Але правоохоронні органи постійно зривали його плани. З 50 років життя Анатолій Шрамко провів під слідством чи за ґратами майже половину. А про справу черкаського «Факела» писали навіть всесоюзні газети.

Його пам’ятник один із найкращих серед авторитетних людей Черкас. Розповідають, що його замовили і виготовили в Києві. Саме туди бригада «Моми» перераховувала левову частку своїх доходів.

Памятник “Моми” у Черкасах

Газета «Антена» писала: «У понеділок на місцевому цвинтарі одночасно ховали двох людей. Авторитета, який раптово помер, та суддю, який трагічно загинув. Похорони останнього хтось звелів притримати. Вперед пропустили авторитета..»

Сергій Івченко («Чарлік»)

40-річного Сергія Івченка розстріляли із автоматів у вересня 2003 року. Він був другом і партнером Сергія Гури. Тому не випадково, що вони поховані поряд, на кладовищі № 4.

На «Чарліка» перед цим уже здійснювали замах. Вперше у нього стріляли перед будинком. Тоді кулі потрапили в ногу. Ймовірно, це була акція залякування.

Наступний замах був більш вдалим. В автомобіль, у якому знаходився Сергій Іванченко, двоє кілерів випустили з три десятки куль із двох автоматів.

Останнє місце спочину футболіста “Чарліка”

Пам’ятник Сергію Івченку, як і годиться – у повний зріст. На задній частині гранітної глиби авторитет зображений у футбольній формі. «Чарлік» любив і обожнював футбол. Навіть певний час грав за деякі черкаські аматорські команди.

Ігор Кігім («Кігім»)

У вбивстві «Чарліка» підозрювали іншого авторитета – Ігоря Кігіма. Його затримали і, допоки тривало слідство і суд, він перебував у Черкаському СІЗО.

Кігім народився і виріс у Черкасах. Мав за плечима дві судимості. У певний час навіть претендував на високий кримінальний пост у місті. Із «Чарліком» у них був давній конфлікт.

Після замаху на Івченка Кігіму інкримінували його вбивство. Ніби він самостійно добивав «Чарліка» із пістолета. В суді підозрюваний довів, що не міг цього зробити через пошкоджені зв’язки руки. Йому інкримінували лише незаконне зберігання патронів, які знайшли в будинку під час обшуку. За це суддя Алла Чечот «дала» Кігіму три роки умовно.

Бюджетний памятник авторитета Кігіма

У серпні 2005 року біля свого будинку Кігіма розстріляли двоє кілерів. Поховали його на кладовищі № 5. Простий бюджетний пам’ятник, не в повний зріст. Поряд покоїться його батько – Кігім Юхим Міхейович. Він пережив свого сина на 2 роки.

Сергій Гура («Гурентій»)

Сергій Гура був досить відомою і авторитетною людиною в Черкасах. Депутат, політик, бізнесмен, заступник міського голови.Вбив його кум і бізнес-партнер Микола Гончар. Сталося це 24 травня 2018 року в офісі авторитета по вулиці Хрещатик.

Сергій Гура вимагав від свого колишнього партнера близько 1 млн. доларів. Ніби за те, що той не догледів фінансових махінацій у рибному бізнесі депутата обласної ради. Микола Гончар прибув до офісу з пістолетом і двома гранатами. Розмова завершилася пострілами. Гуру вбили, а Гончар отримав поранення в шию від охоронця авторитета.

Згодом з’ясувалися деякі моторошні деталі темного минулого Гури. За свідченнями того ж Гончара, авторитет убив свою першу дружину. Її тіло згодом знайшли закопане в лісосмузі неподалік села Леськи.

Чим жив і чим займався вбитий політик – читайте на сайті vikka.ua.

Пам’ятник Сергію Гурі стоїть на роздоріжжі між кладовищами № 4 та 3. Виконаний у повний зріст. Поряд похований його друг футболіст «Чарлік».

У буремні 90-ті і на початку 2000-х було вбито чимало як «авторитетних» людей, так і тих, хто просто мав бізнес і не хотів платити чи пускати наркотики на свою територію.

Біля магазину «Україна», що по вулиці Хрещатик, убили лідера чеченського угрупування Рамзана Сулейманова (похований в Чечні у Грозному); підірвали авторитета «Гамлета» (наступника Сулейманова в чеченській бригаді); розстріляли в центрі міста «Брюсліка» (кажуть, його вбили свої з бригади «Матвія»); кілери на моторолерах біля будинку розстріляли Нечипоренка («Пушкіна») – одного із співвласників ринку «Сєдова». Чоловік ніби не хотів пускати на ринок наркотики; був убитий авторитетний Віктор Аляб’єв, на Митниці розстріляли із автоматів Віталія Рогачова, згодом спалений автомобіль кілерів знайшли за Долиною троянд; застрелили по вулиці Красовського Андрія Перехреста – власника магазинів «Піротехніки». На Митниці розстріляли Юрія Бондаренка («Кабана»), із обріза мисливської рушниці двома пострілами в голову вбили Володимира Кравцова («Краву»).

Окремо заслуговують на увагу вбивства, які скоїли у Черкасах за останні кілька років:

Вбивство Михайла Бінусова

На начальника департаменту ЖКК Черкаської міської ради, депутата міськради Михайла Бінусова напали поблизу гаражів по вулиці Генерала Момота. Це сталося 28 вересня 2017 року, від отриманих поранень чоловік загинув на місці.

За попередньою інформацією, злочинці здійснили понад 20 пострілів з автомата Калашникова. «З місця було вилучено 29 гільз калібру 5,45 та 4 гільзи калібру 9 мм, сліди крові та взуття, ключі та телефон загиблого», − повідомив на сторінці у Facebook Вадим Комаров.

Поховали Михайла Бінусова на центральній алеї кладовища № 1, поряд із могилою свого батька. Пам’ятник у повний зріст. Як і має бути для політика.

Розстріл Михайла Козлова

Михайла Козлова розстріляли в кафе в центрі Черкас 22 вересня 2021 року. Невідомий у формі з нашивками СБУ увірвався до закладу та випустив в авторитета кілька куль. Потерпілого на приватному автомобілі доставили у Третю міську лікарню, де він помер.

Під час похорону Козлова частково перекрили вулицю Гоголя (в районі перехрестя із Пастерівською). На кладовище в останню путь авторитета, який був причетний до ГО «Організований захист громадян» (ОЗГ), супроводжував кортеж із десятка дорогих авто.

Детальніше про розстріл авторитета читайте: Вбивство Козлова: початок чи кінець «розбіркам» у Черкасах

Вбивство журналіста Вадима Комарова

Напад на Вадима Комарова стався 4 травня 2019 року по вулиці Небесної Сотні. Тоді він отримав кілька ударів по голові важким предметом. Журналіст переніс дві операції, однак із коми так і не вийшов. Ні замовників, ні виконавців убивства так і не знайшли.

Могила без памятника Вадима Комарова

Поховали Вадима Комарова на центральній алеї кладовища № 1. Там стоїть хрест із його фотографією. На пам’ятник родина ще не зібрала. Поряд поховали автора гімну Черкас Олександра Недобора. Теж поки що без пам’ятника.

Відслідковуючи життя «знаних» людей Черкас, можна зрозуміти одне. На яких би машинах вони не їздили, якими б грошима «не ворочали», яку б владу не мали, а кінець завжди був один – клаптик землі на міському цвинтарі.

Як повідомляв сайт vikka.ua, Скубаєв: що відомо про життя Великого Вчителя і послідовника буддизму

0 0 голосів
Рейтинг статті
Підписатися
Повідомте про
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Стали свідком новини? Тисніть тут
booked.net