Сьогодні до мене звернувся один із працівників МВК з питанням, що просять мати в пологовому будинку мінімум для пологів і дитини із собою при госпіталізації. Спробував пояснити особисто. А тепер загальна картина, так би мовити, маслом.
Дуже короткий звіт про використання медичної субвенції із державного бюджету м. Черкаси за січень-травень. Надійшло 79 млн. На зарплату пішло 64 млн, на компослуги використано 10,5 млн, на інші поточні видатки – 3,9 млн. Інші поточні видатки – це і медикаменти, і харчування, і відрядження, і охорона, пільгові пенсії, і прання, і ще багато чого потрібного і мінімального, без чого неможливий технологічний процес лікування. Це по 700 тис. в місяць на 15 закладів, або 46 тис. на один заклад в місяць або 1,5 тис в день.
Примітивно, але просто для сприйняття. Знаєте, у скільки обходиться 1 день перебування в реанімації лише по медикаментах? Мінімум 2,5 тис. грн. Оці витрачені 79 млн за 5 місяців – це гарантований державою фінансовий обсяг медичної допомоги в місті Черкаси. Реальні витрати – неймовірно більші. За рахунок чого? За рахунок того, що платять пацієнти. Пацієнти – це люди, які поставлені в безвихідне становище ситуацією, що трапилась. На що витрачати гроші, про це їм кажуть лікарі – люди з дипломами, які дозволяють лікувати, і яких лютою ненавистю ненавидять пацієнти, бо в їхньому розумінні це першопричина їхніх бід і витрат. Оце система охорони здоров'я в Україні, яка не задовольняє ані лікарів, ані пацієнтів. І саме тому і є основною причиною зміни системи.
