Ця історія трапилася просто у центрі міста, але дивним чином не потрапила у топові місця обговорення соціальних мереж, та що там топові, враховуючи відсутність світлин з місця події, вона взагалі пройшла поза широкої уваги громадськості, хоча вона неймовірна, чудова і сюжетом і драматургією, має інтригу і неймовірну розв"язку.
Отже, ті хто звик гуляти коло "McDonald's, знає, що навколо нього, час від часу із заклопотаним виглядом вештаються коти. Попри нагляд, спостереження та спроби підкупу, ніхто так і не знає достеменно, що ж вони там роблять. Версій звісно безліч, від гурманських турів до місця незвичних ароматів заморської кухні, до інспекторських перевірок робіт із благоустрою бульвару та правил користування містянами питними фонтанчиками. Як би там не було, коти там були, є, і напевне будуть у майбутньому.
Так ось, 26 червня один такій кіт саме зібрався перевірити бульвар, коли на нього "наїхали", ну мало не наїхали. Коти, хоч і мають 9 життів, але за кожне чіпляються як за останнє. Рятуючись від величезних коліс, наш герой довірившись власними інстинктам вдерся на дерево, пробігши одним махом по стовбуру він зупинився лише досягнувши висоти 4 го поверху.
З часом, маючи інстинкти, але не маючи досвіду із повернення з височини на землю, кіт почав вголос просити порад у навколишнього світу. Проте той, у своїй буденності байдужості та швидкоплинності просто не помічав бідолаху. Аж поки за викликом однієї бабці, у якої зір та слух виявилися кращими за більшість молодих містян, на місце події не прибули рятувальники.
Розклавши автодрабину, вони енергійно побігли щаблями до сірого, проте, хеппі-енду завадила вроджена недовіра тварини до людей. Перш ніж рятувальники змогли до нього наблизитися, кіт перебрався на кілька метрів вище, заховавшись у гущині крони, куди дістатися драбиною вже було неможливо.
Після спроби, кіт заховався та замовк, а розчаровані рятувальники, зірвавши голос на "кіс-кіс" та втративши надію підманути скотинку віртуальними смаколиками повернулися до місця постійної дислокації.
Проте, цей день безумовно повинен повернути котові віру у людство.
Бо пізно ввечері, коли через центр проходило вже більше людей ніж машин, голос невдахи, який потроху спустився на рівень четвертого поверху, почула ще одна щира душа, навіть дві. Молода пара, хлопець та дівчина саме проходили по під деревом, коли зверху почулося жалібне "м’яу", дівчина підняла голову, після чого доля хлопця була вирішена. А у кота зажевріла надія.
Згодом, випадкові перехожі будуть пригадувати основні репліки, які було чутно на місці рятувальної операції: – та, легко, – я миттю, – дивись, як це робиться, – ти мій Тарзан. Остання репліка стала майже пророцькою.
Проте, легко забравшись на дерево, хлопець потрапив у халепу. Майже досягнувши кота, який з цікавістю спостерігав за діями рятівника, молодик вирішив зручніше вмоститися між гілками. Але, несподівано посунувшись, він застряг у дуже незручній, а головне без шансів на самостійне звільнення позі. Ось тут дівчина миттю забула про кота і замислилася над більш нагальним питанням, як повернути собі хлопця. Клин-клином, пригадала вона універсальне рішення, і рятуючи свого хлопця, викликала інших хлопців. Служба "101" не забарилася, вдруге за день встановивши на тому ж самому місці автодрабину, рятувальники швидко допомогли молодику повернутися.
Далі найпрекрасніше, хеппі-енд!
За усією цією метушнею навколо хлопчини та його фізичним здоров’ям, що чомусь хвилювало дівчину не менше за самого звільненого, усі якось забули про кота. А між іншим той часу не гаяв. Спостерігаючи увесь цей гармидер навколо своєї морди, волохатий зрозумів, що за краще зникнути по тихому. Напрочуд швидко спустившись, він чимдуж накивав п’ятами, прудко зникнувши у темному підворітті кам"яних хащів.
