Хто з народних обранців наступним отримає "посадковий" від генерального прокурора? Нардепи роблять ставки і активно обговорюють цю тему між собою. Звісно, це буде хтось із радикалів, швидше за все – Андрій Лозовий, але…
Чи буде йому пара?
Обранці чомусь вважають, що цього разу Генпрокуратура дотримуватиметься "прілічія", тому влаштує "парну посадку", тобто – для балансу зробить подання на когось із екс-регіоналів. Звісно, регіонала, найймовірніше, "посадять" у бізнес-клас, але то вже інша історія, і зараз парламентській тусовці значно цікавіше, кого таки позбавлять недоторканності під час наступного сесійного засідання.
Але до чого тут "прілічія"? Якби влада намагалася б їх імітувати, то уже б давно десяток-другий перефарбованих пост-януковичів позбулися б своєї, такої комфортної недоторканності. Натомість "першим другом Шокіна" (пам’ятаєте про "посадити трьох друзів"?) і головним корупціонером країни став персонаж, якого звинувачують в отриманні хабара в 100 тис. грн. Якщо задача була позбиткуватися над самим поняттям "боротьба з корупцією", то кращого кандидата, ніж Ігор Мосійчук, годі було шукати.
Зараз представники БПП активно розповідають, що Мосійчук був гопником та васильківським бандюганом. Можливо, але, шановні друзі, чому ви не говорили про це, перебуваючи з радикалами в одній парламентській коаліції? Чому Юрій Луценко не опублікував свої знамениті "файли Ляшка" наступного дня після того, як сам Ляшко став координатором парламентської більшості? Тоді це було би принаймні чесно і навіть трішки сміливо. Чи Луценко не знає, що вивертати білизну "свого колишнього", розповідати, як та білизна пахне – це не дуже шляхетно, тим паче, що близько року ти все це нюхав, терпів, насолоджуючись перебуванням у правлячій коаліції?
Якщо бути геть відвертими, то "нюхала" вся коаліція Майдану, але тоді це було вигідно. Так само, як майже вся коаліція Майдану тепер голосує і голосуватиме за "посадкові" для радикалів, оскільки ті надто вже "погнали" на партію влади. Чи може хтось не розуміє, що ГПУ виконує репресивну функцію, аби заткнути рота новопредставленим опозиціонерам? Мосійчук – перше попередження, далі буде ще декілька, а за ними пан Шокін прийде за самим ватажком радикалів. Так само логічно припустити, що десь готується камера для Геннадія Корбана, котрий дозволяє собі багато говорити про діючу владу.
Я тут не маю на меті героїзувати радикалів чи когось ще: вони працюють за тією ж медійно-технологічною моделлю, яку свого часу використала Юлія Тимошенко та багато інших політиків.
Більше того, мова навіть не про новопредставлену опозицію: вона традиційно самостверджуватиметься на критиці правлячої більшості.
Йдеться навіть не про владу: вона традиційно буде "злочинною", і рівно настільки, наскільки їй це дозволяє суспільство. Тут важливіше поговорити про депутатів, політиків – вихідців з Майдану. Майдан часто називають Революцією гідності, а згадуючи про молодих політиків з цієї плеяди, використовують словосполучення "нова якість".
Так от, де вона, ота нова якість?!
Одні зі страху, інші – зі сліпого бажання зберегти коаліцію поводять себе так само, як "більшовики" часів Януковича, при якому так звана депутатська недоторканність також була бутафорією, бо репресивний апарат демократії міг посадити будь-якого депутата, якого закортіло. Тому інстинкт самозбереження підказує депутатам не висовуватися.
І навпаки: якщо ви, депутати, прийшли на хвилі гідності, то вимагайте "посадковий" квиток для Миколи Мартиненка, Андрія Іванчука, про корумпованість яких навіть в Інтернеті безліч фактів. Якщо сміливості вистачить на інших, то не складно назвати ще з десятків два не менш одіозних прізвищ, котрі збагатилися на здобутках Небесної Сотні. Чи згадайте персонажа, який очолював Бюджетний комітет ВР при попередній "злочинній владі" і щедро розписав бюджет під Сім’ю в ніч напередодні 16 січня 2014 року. Чому він досі на свободі?
Але все це складно для наших депутатів. Вони зайняті ставками щодо "посадкових" талонів. Вони знають, хто має стати наступним, але саме ці люди наступними не стануть. Бо ж революція самі знаєте, яка була…
