Сьогодні кілька жителів Уманського району приїжджали шукати до Черкас справедливості.
В одній родині на три сім'ї залишився один чоловік – решта троє проходять службу в зоні АТО. І от цьому четвертому прийшла повістка. (Загалом в селі 16 мобілізованих – з них 7 з двох родин – троє і четверо). Сім'я просила лишити його хоча б до того часу, як повернеться хтось із мобілізованих попередньо – в селі напередодні осені лишитись без жодного чоловіка на три двори дуже було б погано.
Інший чоловік колишній військовослужбовець 128 бригади. 5 місяців не може отримати статус учасника бойових дій – все зависло на рівні військового підрозділу. Вирішив з ним їхати до обласного військового комісара.
По приїзді в військкомат ледве знайшли хоч когось з офіцерів (решта працюють на підприємствах міста та області) – ним виявився начальник мобілізаційного відділу (на жаль, не запитав прізвище). Протягом 10 хвилин ОФІЦЕР зробив все для вирішення ситуації: вислухав, зрозумів суть проблеми, зателефонував в Уманський військомат і попросив уважно і порядно поставитись до ситуації мобілізованого і можливих проблем його родичів. В іншому випадку просто розказав, що робити для отримання учасника АТО без участі військової частини.
А потім я зрозумів, чому так все сприймалося і розумілося з боку офіцера – він сам учасник боїв на Донбасі. І ставлення до людей в нього відповідне. Так себе мають поводити по відношенню до людей представники влади – чи то військової, чи то цивільної. Шана йому за це і подяка (і знову ж жалкую що не запитав прізвища).
