Покоління Z – саме так називають сучасних дітей. Це діти, які ще з пелюшок почуваються в цифровому світі, як риба у воді, діти, які вже за замовчуванням є талановитими. Але для батьків меж не існує, і кожен, звичайно, хоче, аби їхній малюк був найрозумнішим і найталановитішим, одне слово, генієм. Та чи можливо його виростити? Чи все-таки геніальність – це щось, що передається на генетичному рівні? Звичайно, прихильників і однієї, й іншої версії буде достатньо, і ми не беремося стверджувати, що істинна лише якась із них. Можливо, історії і поради, які є в цій статті, і не зроблять з дитини генія, але знання малюка і підхід до його освіти покращать.
Перш ніж розповісти вам про двох геніїв чи, якщо говорити скромніше, двох талановитих українців, ми спробували систематизувати принципи, на яких ґрунтувалася освіта їхніх батьків. І, звичайно, навчати своїх дітей вони починали задовго до того, як ті сіли за шкільну лаву.
Розвитку розумових здібностей вашого малюка сприяють, здавалося б, найпростіші умови. Для цього потрібно відповідати на всі запитання дитини, при цьому враховувати і той фактор, що пояснювати слід доступно й зрозуміло. Крім цього, з дитиною треба поводитися, як з рівнею. Не сюсюкатися, не вживати скорочених слів, не говорити їй, що вона ще замаленька або що їй цього не треба знати.
Читати треба багато, література повинна бути різноманітною
У книгах – сила. Саме так, без читання ніяк. І не треба забувати про творчість, дитина має розвиватися у всіх можливих напрямках і має повне право перебирати гуртками і вподобаннями, навіть якщо, наприклад, на малювання вона сходила лише раз і авторитетно заявила, що це не її, але при цьому готова займатися карате.
Їжа і рух, виявляється, теж не зайві у "вирощуванні" генія. Для хорошої роботи мозку і розвитку м'язів потрібна належна фізична активність. Іншими словами, "батарейки" в дитини повинні сідати, і як це відбуватиметься – нехай обирає вона сама. А для покращення роботи мозку, окрім правильного харчування, потрібні вітаміни і, звичайно, риба.
Існує думка, що недаремно слова "геніальність" і "ген" спільнокореневі, і якщо у вашій рідні ніхто особливими талантами не виділявся, то і новому члену сім?ї ні від кого успадкувати це обдарування. Та дослідження доводять протилежне: начебто геніальність ховається за вихованням і пізнанням світу в ранньому дитинстві. Американські вчені дослідили біографії нобелівських лауреатів у галузі науки та літератури. Як з'ясувалося, майже всі володарі цієї престижної нагороди походили з родин інтелектуалів чи бізнесменів, де виховання можна було б назвати демократичним.
Також нещодавно у США провели ще одне дослідження дітей з високим рівнем інтелекту – SMPY
Ось вони:
- Діліться з дітьми різноманітним досвідом
- Підтримуйте дітей не лише на емоційному, а й на інтелектуальному рівні
- Переконайтеся, що у вас позитивні і міцні відносини з учителями дитини
- Це дасть змогу дитині розраховувати на додаткову підтримку від викладача, який безпосередньо може вплинути на розвиток її інтелектуальних здібностей
- Якщо бачите зацікавленість дитини в певній темі або захоплення певним хобі, дайте їй можливість максимально розвивати ці здібності
- Хваліть зусилля дитини, а не її здібності
- Це дозволить розвивати "менталітет зростання", який акцентує увагу на прогресі, а не на здібностях
- Заохочуйте дітей ставити запитання і йти на інтелектуальні ризики
- Підкреслюйте, що невдачі є частиною навчання
- Уникайте слів "обдарований" і "дуже розумний"
Це може негативно вплинути на інтелектуальний розвиток дитини, зменшити її бажання навчатися й уповільнити процес розвитку
Перевірте здібності вашої дитини за допомогою тестів. Це буде сприяти аргументованому спілкуванню з викладачами щодо програми навчання та розвитку інтелекту дитини
ІСТОРІЯ ПЕРША. Остап Українець
Прізвище цього хлопця знає Вікіпедія.
Остап Українець відомий не завдяки своїм здібностям, а завдяки тому, що є успішним письменником і перекладачем. Зараз йому 25 років і він мешкає в Івано-Франківську. Батьки Остапа – мікробіолог та журналістка. Навчався хлопець в гімназії №1 міста Івано-Франківська, а потім у Києво-Могилянській академії. Про особливі знання і талант хлопця прикарпатське містечко дізналося, коли той у 2007 році вперше відвідав ток-шоу "Найрозумінший". Остап був там не раз і навіть здобував перемоги. В Івано-Франківську його називають вундеркіндом, він до цього ставиться з іронією, адже вважає, що завдячувати цьому має не особливим здібностям, а невтомній праці і, звичайно, читанню.
Як стверджує Остап, особливої техніки виховання у його батьків не було. Єдине, що він пам'ятає, – те, що багато читав.
Та на гуртки хлопець все ж ходив, хоча ніхто його особливо до цього не примушував. Мама обрала таку позицію: не подобається – не відвідуй, шукай далі те, що є твоїм.
До речі, на інтерв'ю Остап прибіг у пластовому однострої, бо вже багато років належить до національної скаутської організації ПЛАСТ. Остап зараз там є виховником, він займається з хлопчиками 11-12 років і з власного досвіду розповідає, що є такі діти, які просто не хочуть бути членами Пласту, але батьки через нереалізовані власні амбіції примушують їх.
Остап зізнається, що від цього гірше всім. Зокрема батькам, бо надії таки не оправдаються, і час, який із користю можна було б використати на щось інше, що дійсно приносить дитині задоволення, буде втрачений. Та й дитині не стане від цього краще: вона обізлиться на всіх, і далі всі гуртки будуть їй немилі. І, звичайно, час втрачений для тих, хто викладає, адже зусиль на таку дитину йде більше, а користі – жодної. Тому аби виростити генія, спершу треба подумати, що ж насправді краще для малюка і чого хоче він, бо, можливо, саме в його бажанні прихований справжній талант.
А це львівський фізико-математичний ліцей. Звичайно, педагоги скромно заперечують і кажуть, що генії – це не про їхніх учнів, їхні учні – "пахарі", які свою геніальність здобувають важкою працею.
Такий ліцей планували створити у Львові ще у 1970-1980 роках за аналогом навчального закладу, що був у Києві. Такі школи принципово інші, адже сюди вступають діти, яким уже замало стандартної освіти і які потребують більшого навантаження. Тут і вчителі, і діти мислять інакше, і підхід до навчання в них особливий. Та через певні причини створити ліцей вдалося лише на початку 1991 року. Основним ініціатором заснування школи став ЛНУ ім. Івана Франка, а також Західний науковий центр і освітні установи міста й області. Учнів і вчителів набирали за конкурсом. Найстаршому тоді вчителю було 40 років. До ліцею зараховують випускників сьомих і восьмих класів у восьмі та дев'яті класи відповідно. Для цього треба скласти вступні іспити. Якщо йдеться про фізико-математичний профіль – екзамен з математики й фізики, якщо ж хіміко-біологічний – хімію і біологію.
Понад 40 вчителів навчають 400 учнів.
Саме цей ліцей уже кілька років поспіль є одним із найкращих навчальних закладів Львова. І саме тут навчається хлопець, який є призером кількох міжнародних олімпіад з фізики та математики.
ІСТОРІЯ ДРУГА. Ярослав Романус
Ярослав Романус теж себе генієм не вважає. Хлопець навчається у випускному класі фізико-математичного ліцею і мріє стати ІТ-спеціалістом. Для цього юнак наполегливо вчиться. Зараз Ярослав придивляється до вищих навчальних закладів, звичайно, хотів би далі здобувати освіту за кордоном, але грошей на це не має. Тож поки що спробує вступити в Український католицький університет. Якщо ви думаєте, що три місяці канікул Ярослав просто провалявся вдома, то глибоко помиляєтеся. За цей час хлопець встиг побувати у двох вузькопрофільних таборах, де, окрім занять різними фізичними вправами, глибше вивчали фізику й математику. Щодня влітку Ярослав читав, до того ж не тільки те, що задали у школі, але і щось для душі. Водночас підтягував і англійську.
Ярослав Романус є переможцем і призером кількох міжнародних олімпіад із фізики та математики, хлопець отримав найвищий бал із ЗНО. Якщо говорити про гени, то мама Ярка – митець, а тато – інженер . Батьки кажуть: і Ярко, і його старший брат з дитинства були дуже допитливими, і батьки просто не встигали відповідати на їхні питання. Часто, аби задовольнити природний інтерес хлопців, доводилося возити зі собою книжки.
Знання Ярослава – важка праця. Хлопець живе на одному кінці міста, а ліцей розташований на іншому. Фактично в ті дні, коли він навчається, йому доводиться виходити з дому о 8 годині і десь у такий же час увечері повертатися. Усі домашні завдання, навчання і гуртки – все зосереджено на території школи. А от коли готується до олімпіад чи конкурсів, то зайнятість генія множиться на три.
Якоїсь офіційної статистики щодо того, скільки випускників фізико-математичного ліцею емігрували за кордон, не існує, але вчителі зізнаються, що відсоток великий. Пов'язано це з тим, що далі таким обдарованим дітям у нас у країні нічого робити. Вивчати фізику? Нема умов і грошей. Працювати в ІТ-сфері? Непоганий варіант, але й відповідних спеціалістів теж достатньо. Викладати математику? Взагалі не варіант. Тож багато хто з учнів ліцею своє щастя знаходить за кордоном. Ярослав каже, що емігрувати не планує, хоче працювати на благо батьківщини. А батьки Ярослава зізнаються: в Україні не вміють працювати з обдарованими дітьми, не створені умови ні для їхнього навчання в школах, ні в університетах. Навіть не існує практики, стипендій на навчання для таких дітей, зазвичай це одноразові маленькі виплати або приватні ініціативи.
Але хіба в цьому справа? Історія цих двох хлопців доводить, що будь-яка дитина є талановита, і лише від батьків та їхніх зусиль залежить те, якою вона виросте? І ген геніальності тут ні до чого…
Як повідомляв сайт vikka.ua, троє черкаських письменників претендують на престижну літературну премію
