Святий Миколай, Дід Мороз та Різдвяна Зірка: у кого маленькі черкасці просять новорічного дива

Зима – це хрускіт снігу під ногами, морозні візерунки на шибках, аромати хвої, мандарин та імбирних пряників із кожної оселі. Це приємні святкові турботи, фонтани бенгальських вогників, водоспади гірлянд та феєрверки серпантину. А ще зима – це пора посмішок, щастя та здійснення найзаповітніших мрій, незважаючи на вік та стать їх вигадників. Адже, коли, як не взимку, 35-річна Ганнуся може попросити у Діда Мороза «будиночок для Барбі» реальних розмірів і Кена в додачу, чи 48-річний Степанчик – машинку, або «щоб його Барбі не діставала».

Різдвяні свята стають найулюбленішим періодом року вже із самого дитинства. Коли можна написати Святому Миколаю та Дідові Морозу купу листів із побажаннями, навіть із найнеймовірнішими, і з нетерпінням чекати ранку, щоб засунути руку під подушку чи зазирнути під ялинку і дивуватися, «як же новорічні чарівники дізналися, що я хотів/ла».

Журналісти сайту vikka.ua поспілкувалися із найменшими та вже дорослими мрійниками Черкас і дізналися, чого вони бажають та чи пишуть листи зі своїми побажаннями Святому Миколаю та Дідові Морозу.

4mama.ua

Для шестирічного Максима початок грудня – це завжди виклик. Адже за місяць необхідно встигнути все: прикрасити кімнату, щоб Святому Миколаю було приємно до нього завітати, обговорити з батьками першочергові побажання, написати листи усім, хто здійснює ці побажання та обов’язково перевірити чи дістануться вони адресатів. А щоб вже точно Святий Миколай та Дід Мороз отримали його послання, просить батьків дублювати їх ще й електронною поштою.

«Макс придумує що хоче від Святого Миколая та Діда Мороза, а потім обговорює з нами. Він збирає гроші на іграшки від усіх рідних, і тоді ми дозволяємо витрачати їх на все, що хоче. Але буває таке щось хочеться, що коштує дорого і не вистачає сил терпіти, поки ж назбирається та сума, тоді в нагоді стають свята. Цьогоріч Миколаю замовив машинку з камерою на пульті управління. Так що доводиться тату бути справжнім чарівником, щоб не розчарувати мрійника», – говорить речниця Обласного центру екстреної допомоги та за сумісництвом мама непосидючого Максимка Ірина Назарок.

Хоч маленький бешкетник і довіряє своїм батькам приготування до новорічних свят, однак місію вкинути «мрійні» листи до поштової скриньки не доручає нікому. Сам його пише, заклеює у конверт, потім сам же засовує у шпаринку і слухає, чи впало його послання на дно листової скарбнички. У листах-побажаннях хлопчина не забуває і про свою кицьку Соню. Дуже турбується, щоб Святі не забули прихопити смаколики для неї.

До речі, без пильної уваги Макса не залишаються не лише Святий Миколай та Дід Мороз, а й Різдвяна Зірочка. Їй він кожного року зізнається у листі, що був слухняним та добре себе поводив з усіма, не забував гратися із кицькою і розважав її, як міг. А Зірочка йому приносить солодощі та смаколики.

«Я теж своєму Дідові Морозу на вушко нашіптую побажання, але традиційно якісь приємні дрібнички кладемо всім під ялинку і під подушку. Всі ж себе гарно вели, не тільки Макс. Ну а насправді, святкового настрою потребує кожен, бо дорослі втомлюються від своїх турбот чи не більше за дітей. Тому треба себе радувати завжди, з таких моментів і черпаєш сили» – зізнається Ірина Назарок.

Із початку місяця у святкову метушню поринула і родина черкаського волонтера Павла Собка. П’ятирічна Надійка та її трирічний братик Богдан вже продиктували мамі свої «вимоги» до Святого Миколая та відправили листа через тата.

«На щастя, ми пишемо лише Святому Миколаю, але і йому такі списки понаписували, що й зарплати не вистачить. Усе диктують мамі, а вже я маю місію відправити того листа Святому, бо саме я з ним особисто знайомий», – жартома говорить голова сім’ї Павло Собко.

У новорічні свята чоловік є «помічником» чарівників не лише для своєї дружини та двох малюків, а й для діток з інтернатів. Адже кожного року він зі своїми однодумцями, такими ж «помічниками» Святих, приносить щастя сотням дітей, які позбавлені батьківської турботи. Вже й цьогоріч черкаські волонтери встигли відвідати один з інтернатів та планують наступні поїздки з подаруночками.

«У дитячих будинках дітки теж пишуть листи із побажаннями, але прохання бувають дуже елементарні, наприклад, гребінець для волосся чи куртка», – говорить Павло Собко.

Старший син черкаської волонтерки Іванни Дубової Даніїл теж любить надавати завдання Діду Морозу та Святому Миколаю. Щороку він пише листи побажань та завжди тримає на контролі їх виконання. У кожному «літописі» хлопчик розповідає Святим, як пройшов його рік, як він себе поводив, що робив та кому допомагав, а в заміну просить здійснити якусь із його численних мрій. Щоб бажання швидше збулися – кладе листи на підвіконня, а вночі мама, допомагаючи Дідові Морозу, забирає їх.

«Перед святами ми цілий грудень дивимось новорічні мультфільми, здається, син уже дорослий і знає, що подарунки мама з татом купують, але після перегляду таких мультфільмів каже, що кожного разу ніби знов вірить в Санту чи Діда Мороза. Коли син був маленький, ми біля ялинки в новорічний вечір робили з борошна сліди Діда Мороза. Стільки радості було! Меншому зараз лише три рочки, але ми вже його починаємо привчати до таких казок», – зізнається Іванна Дубова.

Вже за кілька днів Дані виповниться 10 років. Тож і побажання на найближчі свята теж було доросле. Він не просив іграшок чи інших матеріальних речей. Найголовніше для нього – щоб його батьки були усміхнені та щасливі.

«Цього року я поводився чемно, виховано та піклувався про свого меншого братика Діму. Насправді, я не хочу подарунків від тебе. Але я хочу, щоб мої мама і тато були усміхнені. Мої батьки такі добрі та хоробрі, що, навіть, не виявляють своїх складнощів. Вони ідуть до кінця. Я хочу, щоб вони були щасливі і щоб ти їм щось подарував», – йдеться у листі Дані.

У сім’ї ексдепутата Черкаської міської ради Тараса Коломійця побажання до Святого Миколая двійко дітей Даня та Аня написали вже давно, поклали їх під подушки і з нетерпінням чекають, коли найулюбленіший бородань забере листи та покладе в заміну бажані подарунки. Щодо Діда Мороза, то «завдання» для нього ще у процесі створення, але відпочивати він цьогоріч теж не буде.

«Грудень у нас завжди насичений на подарунки і діти чекають цього місяця найбільше. Спочатку день народження Дані, йому цього року буде вже 9. Потім Різдво, Новий рік, ще одне Різдво. Тож у нас щозими справжній подарунковий конвеєр», – жартома говорить Тарас Коломієць.

Як справжній спортсмен, закоханий у баскетбол, Даня попросив від Миколая футболку та шорти для занять. А його мрійниця-сестричка Аня – новеньку кухню, сукенку та ляльку.

У сім’ї черкаської організаторки фестивалів та матусі двох неймовірних дівчаток Ірини Хорошаєвої новорічні свята – це завжди казка. Валерія та Влада кожного року виготовляють прикраси своїми руками, трохи допомагає їм і мама.

Дівчатка пишуть листи-побажання Святому Миколаю та віддають їх матусі, яка виконує роль феї-чарівниці і завжди знає адресата цих послань. Цього року доньки попросили ляльки та подарунки з теми Гаррі Поттера.

«Ми завжди робимо прикраси до Дня Святого Миколая і до Нового року. Цьогоріч дівчатка зробили камін своїми руками. Я їм допомогла тільки діру в коробці вирізати. Все інше вони самі, бо з гарячим пістолетом краще мене вправляються. Я їм шию святкові костюми. Робимо якісь цікаві вироби на новорічну ярмарку, пошили гнома, робимо подарунки для бабусі. Нас постійно несе у фантазії, діти навіть лялькам Барбі будиночок прикрашають гірляндами та ставлять в ньому ялинку», – зізнається Ірина Хорошаєва, яка називає себе типовою «яжематір’ю».

А ще у сім’ї Хорошаєвих немає традиції готувати велику кількість страв, щоб у новорічну ніч аж стіл ломився. Адже святковий настрій робить не пишне застілля, а атмосфера дива, казки та вражень. Кілька років поспіль дівчата взагалі їхали на Новий рік з міста: до Одеси, Карпат, Львова чи столиці. Там відпочивали, розважалися, гуляли новими місцями.

«Свято, воно в настрої. Можна приготувати шикарний стіл або піти в ресторан, але свята не буде попри гарну сукню і дорогі сережки. Тому ми чекаємо на свято навіть з більшим задоволенням, бо часу більше на підготовку подарунків і прикрас, придумуємо план, де і з ким святкувати. Для нас нема свята «олів’є та ковбаса», ми не накриваємо великий стіл. Але завжди кудись ходимо гуляти в передноворічний день 31-го грудня. В тому році це був квест, потім майстерня шоколаду і вже додому ми потрапили о 21 годині. Потім всі святково одягаються і разом накривається маленький стіл, де лише закуски і напої, солодке», – зізнається Ірина Хорошаєва.

Традиційно жінка «працює» феєю-чарівницею не лише для своїх красунь, але й здійснює мрії діток з інтернатів. Цього року до такої ініціативи Ірина залучила й свою старшу доньку Валерію, якій вже майже 12 років. Разом вони обрали подарунки 6-річній Іринці, яка перебуває в онкоцентрі. У маленького сонечка лейкоз.

«Ми підписали Іринці «Вімельбух» від Старого Лева, цукерки, листівки з Австралії, обруч з короною та пухнасту ручку. Такі побажання вона написала у своєму передсвятковому листі. Ще долучаємось до акції, яку організовує Молодіжна рада», – зізнається активістка.

Справжній фестиваль емоцій та нестримної енергії кожного року і в багатодітній родині Футоймас. Хоча у них веселощі кожного дня. Адже подружжя виховує 10 діток, 7 з який вони взяли з інтернатів.

Багатодітна матуся Євгенія Чернова зізнається, що навпаки намагається відучити дітей писати листи-побажання. Адже цю «процедуру» вони кожного року виконували в інтернатах, де їхні мрії здійснювали спонсори та волонтери. Та й частина дітей вже дорослі для цього, а решта – занадто маленькі.

«Запроваджувати таку традицію я не хотіла, бо ці діти в притулку постійно писали спонсорам листи. Хочеться їх від цього відучувати. Подарунки вони отримують на Святого Миколая під подушку і на Різдво під ялинку», – говорить Євгенія.

Нестримно підкорюється традиції написання листів лише 8-річний Даня. Який дуже хоче, щоб в їхньої родини був будинок на колесах, щоб вони разом могли подорожувати. З цим проханням він звертається до Святих кожного року. Тож його «лист-вимога» найпершим з’являється під новорічною ялинкою.

«Ця дитина щодня молиться за машину. Бо колись чоловік сказав, що коли в нас буде бус, ми всі разом поїдемо в «Софіївку». Колись ми справді здійснимо цю мрію, але не все одразу. Зараз їздимо відпочивати з друзями», – зізнається багатодітна матуся.

А чого від Святого Миколая та Діда Мороза просите ви? Чи не забуваєте бути трішки дітьми у ці казкові моменти? Чи не боїтеся ви мріяти? Адже коли, як не напередодні Нового року повірити в диво?

Вже так повелося, що дорослі, у метушні буденних справ, забувають про найважливіше – дитиною потрібно залишатися завжди, зберігати у душі ту невеличку частинку казки і приємних спогадів, які будуть зігрівати ваше серце у тяжкі хвилини. А головне не забувайте мріяти і знайте, що у новорічні свята збуваються усі бажання, навіть найбожевільніші. І не важливо, чи тобі 5 років, чи 70. Новорічні свята – це час, коли на щастя заслуговує кожен.

Фото взяті із соцмережі Facebook та особисто надані героями публікації

Нещодавно сайт vikka.ua підготував підбірку бажаних подарунків під подушку від Святого Миколая.

Підписатися
Повідомте про
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Стали свідком новини? Тисніть тут