Перейменування — це не просто зміна назви. Це повернення своєї історії та ідентичності. Хто не вчить свою історію, той буде вчити історію придуману ворогом.
У межах оновлення міських топонімів Черкаси продовжують позбуватися назв, пов’язаних із радянською системою. Чергове перейменування торкнулося вулиці, названої на честь Галини Буркацької — двічі Героя Соціалістичної Праці та діячки радянського колгоспного руху.
Було: вулиця Буркацької
Галина Буркацька народилася в селі Геронимівка поблизу Черкас у бідній селянській родині. З юних років працювала в місцевих сільрадах, згодом перейшла на комсомольську роботу. У роки Другої світової війни була евакуйована до Саратовської області, де працювала в колгоспі. Після повернення до Черкаського району очолила колгосп ім. Хрущова, перетворившись на типового представника радянської епохи — керівника колгоспу, депутата Верховної Ради СРСР і активного члена партійних органів.
Діяльність Буркацької була тісно пов’язана з радянською системою, яку сучасна Україна відходить, позбуваючись символів тоталітарного минулого. Її життя тісно переплелося з радянською системою: робота в комсомолі, керівництво колгоспами, депутатство у Верховній Раді СРСР, активна участь у партійних структурах. Вона стала типовою представницею радянського управлінського апарату.
Стало: вулиця В’ячеслава Липинського
Новою назвою стала вулиця В’ячеслава Липинського — однієї з ключових постатей української політичної думки XX століття. Народжений у польській шляхетській родині на Волині, Липинський свідомо обрав українську ідентичність і присвятив життя ідеї побудови незалежної України.
Він був:
- одним із організаторів Союзу визволення України у 1914 році;
- співзасновником Української демократично-хліборобської партії;
- українським послом в Австрії за часів Гетьманату Павла Скоропадського;
- автором фундаментальних праць із державотворення, зокрема «Листів до братів-хліборобів».
Липинський розробив концепцію українського консерватизму та ідею гетьманської держави, наголошуючи на сильній владі, відповідальності еліт та принципах меритократії. Його ідеї досі впливають на українську політичну думку.

Заміна імені колгоспної діячки радянського періоду на ім’я видатного українського мислителя — це крок до відновлення історичної справедливості. Черкаси повертають на мапу імена тих, хто працював задля державності України, а не служив тоталітарній системі.
Це наш спільний шлях до відновлення історичної справедливості та утвердження української ідентичності.


