6 січня — річниця вбивства українського вченого-помолога Левка Платоновича Симиренка, який увійшов в історію як селекціонер сорту яблук “Ренет Платона Симиренка”, відомого нині як “Симиренко”. Про долю Левка Симиренка розповідають на сайті «Букви».
Левко Симиренко народився 6 (18) лютого 1855 року у селі Мліїв на Черкащині в родині відомого підприємця та мецената Платона Симиренка. У 1879 році він закінчив природничий факультет Новоросійського університету. За участь у русі народників був засланий до Східного Сибіру, де працював садівником (серед іншого виплекав низькорослі повзучі овочеві дерева, які можуть витримати низькі температури).
Після повернення до Млієва Симиренко створив маточний колекційний сад і помологічний розсадник, який став найкращим у Російській імперії й однією з найбагатших в Європі помологічних колекцій; окрім інших овочевих і ягідних рослин, розсадник включав: 900 сортів яблунь, 889 — груш, 84 — слив, 350 — вишень і черешень, 15 — бросквини, 36 — абрикоси, 165 — аґрусу, 54 — горіха. Учений системно вивчав, удосконалював та акліматизовував сорти, а також вивів нові.
Симиренко всебічно вивчав зібрані ним сорти, поліпшував селекційним способом якість місця, акліматизував чужі й вивів нові, вказував для яких районів рекомендовані сорти є перспективними.
Саме тут учений вивів сорт зелених яблук, назвавши його на честь батька — “Ренет Платона Симиренка”. Плід здобув міжнародне визнання: на виставці в Парижі сорт відзначили Золотою медаллю, а ім’я українського вченого стало відомим у Європі.
Симиренко активно займався підготовкою фахівців – при розсаднику він організував школу садівників, де навчав майбутніх професіоналів, серед яких був і його син Володимир Симиренко.
Левко Симиренко був обраний членом-кореспондентом Бельгійського товариства садівників, а в 1895 році – Почесним членом Французького національного помологічного товариства.
У січні 1920 року радянські каральні органи вбили вченого у його домі. Згодом репресії торкнулися й інших членів родини: його сина, вченого-помолога Володимира Симиренка, розстріляли у 1938 році, а родинний архів був знищений під час обшуків.
Разом із переслідуванням родини влада намагалася стерти і наукову спадщину: оригінальна назва сорту була скорочена до “Симиренко”, а праці науковців вилучали з підручників.
