додому Новини на ВІККА ВіККА-новини У черкаському Центрі реабілітації учасників АТО на ноги ставлять спільно медики і...

У черкаському Центрі реабілітації учасників АТО на ноги ставлять спільно медики і волонтери

0

Їхні рани ще не загоїлися, а вони вже рвуться у бій. У черкаському Центрі реабілітації учасників АТО нині виходжують 16 бійців. Усі з різними травмами. На ноги бійців ставить ціла команда медиків та волонтерів. Справлялася про здоров’я військовиків Вікторія Хамаза.

Кожен лист – цінне послання, кожен малюнок – подяка героям. Їх пенсіонерка Тетяна Миколаївна привезла АТОвцям із Червоної Слободи. Всі послання від дітей. І всі – зі словами вдячності.

Тетяна Миколаївна, жителька с. Червона Слобода: "Переказували, що вони підростуть і прийдуть допоможуть їм, щоб вони трималися, що вони їх люблять, що ними пишаються".

Такі візити тут на вагу золота, кажуть бійці. Бо так відчувають, що їх не забули. Своїми ж янголами-охоронцями називають волонтерів. Бо зазвичай саме їхня небайдужість повертає хлопців до життя.

Іван, боєць АТО: "Це єдині наші рятівники, саме армійців, добровольчих батальйонів і всіх солдат".

Вадим, боєць АТО: "Постійно зранку, в обід, ввечері хтось приходить, спілкуємося".

Осколкові поранення, переломи та контузії. Хрещення боєм тут пройшов кожен. Утім, оговтатися після нього вдалося не всім.

Арт-терапія та постійна робота із медиками. Тут кожен пацієнт потребує особливого підходу, кажуть лікарі. Тому співпраця із волонтерами є невід’ємною частиною реабілітації. Бо часто саме вони знаходять потрібні слова.

Вікторія Дорошенко, психолог: "Той ресурс позитивний, який додав оптимізму, додав сили боротися, справлятися і не так реагувати на болючі стресові ситуації".

Утім, сил самих волонтерів та медиків замало. Тому вони просять про допомогу всіх небайдужих.

Марія Сергєєва, волонтер ЦДА: "Ми звертаємося до всіх небайдужих, хто хоче допомогти. Є потреба у цікавих заходах, у спонсорстві цих цікавих заходів. Дуже гарна ідея була б повести хлопців покататися на конях. Це прекрасна реабілітація. Але ми зараз не маємо виходів на людей, які могли б безкоштовно надати коней".

Самі ж бійці про свої потреби говорять не охоче. Бо, як справжні герої, соромляться. Поки тут, говорять, набираються сил. Як стануть на ноги – знову підуть у бій.

Вадим, боєць АТО: "Одним виходить за Україну стояти. Я що гірший? Руки ноги є, можу постояти".

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Exit mobile version