Злодій – це на фото. Хлопець, який ліз через паркан сусіда, коли я сьогодні вранці гуляв з собакою. У сусіда гарний будинок і під парканом звалище дворового металобрухту, який він ніяк не вивезе.
Дурень це я. Не тому, що я не покликав сусіда, не тому що не подзвонив в міліцію (хоча хлопець ще нічого не вкрав – поки вивчав …). І навіть не тому, що я зробив фото, щоб у разі крадіжок знати хто.
Чим більше я дивлюся на це фото, тим більше я розумію як часто я (ми) діємо за шаблонами та за каталізаторам роздратування або копіювання типових ситуацій, яких ми бачили в кіно в книгах, газетах інтернеті … Я називаю це – автоматичне відтворення нав'язаної раніше моделі поведінки.
Чим більше я дивлюся на це фото, тим більше розумію, що у хлопця немає грошей, ймовірно ніде жити, немає можливості знайти роботу – стандартне кільце проблем з якого важко вибратися.
Лінія поведінки нормальної людини, а не мене з комплексом нав'язаних стереотипів поведінки, було б дати трохи грошей на їжу і привести до волонтерів або в ПС Самооборону, туди, де потрібні люди, хто може дати кут в офісі й допомогти у військовому працевлаштуванні (ну хоч щось).
А може я занадто боязкий, тому що не дивився в очі, а дивився на руки, хоч би що там з'явився ніж, паралельно шкодуючи, що немає пістолета в кишені … Може воно і добре, що пістолета не було. Але треба було дивитися в очі. І слухати.
Слухав мій хребет, який зрозумів, що хлопцеві соромно, що він краде і вирішив його відпустити … Не чув мозок, який включився потім, розглядаючи ці фото. Треба було дати грошей і привести до гарних людей – там знайшли б куди його відправити.
Фото для того, що б не повторювали моїх помилок. Якщо зустрінете – хоча б відправте на кут Піонерській і Шевченко (Самооборона), або дайте 10 гривень на бутерброд, що я на свій сором не зробив.
… Та й хлопець нічого не вкрав … тому не варто тягнути його в міліцію.
