Рідко щастить мені з гарними попутниками в поїзді, а тут підфортило. Вони з почуттям гумору сприймають реальність, навіть якщо вона абсурдна. Через кілька хвилин після того, як поїзд рушив, провідниця приязно, як завжди, запропонувала чаю. Молода пара пристала на пропозицію, і я вже шукала у сумці цукерки, аби їх пригостити "до чаю".
– Ти бачила, як зраділа, що ми чай замовили? – говорить він.
– А в нас, до речі, чай входить у вартість квитка. Піди їй скажи.
Чоловік пішов сказати. Повертався, посміхаючись.
– Вона сказала, що зробить нам БЕЗПЛАТНИЙ чай за умови, якщо ми щось купимо в неї до чаю, – говорить чоловік, шукаючи гроші. Він слухняно купив печиво, яке їм абсолютно не було потрібно, попри те, що за чай вони заплатили у залізничній касі. Тоді в нас починається жваве обговорення.
– Це ще нічого, касири, мабуть, в долі, бо дуже вже наполягають купувати квитки із "включеним чаєм". Я їм казала: я чаю не п’ю, включіть мені каву, – та це не подіяло…
– Це ще нічого. Ми, коли туди їхали, з нами був хлопець, у якого розрядився мобільний телефон. Він пішов із зарядним до провідниці, бо розетка в вагоні не працювала. Так вона таксу назвала – 10 гривень за годину…
Спати лягали, жартуючи, що треба світло вимкнути, а то ще по приїзді вручать квитанцію на споживання електроенергії в поїзді.
Уже в місті колежанка розказує мені, як їхала до Коломиї. Сідає в вагон – а її місце зайняте, вона пішла до провідниці розбиратися, а та їй і каже: "Там просто хлопці з "Правого сектору", вони відмовилися їхати в московському вагоні, то довелося їм тут місце надати", – і поселила провідниця дівчину разом із собою… Чи правда то була, чи відмазка, аби продати комусь чуже місце, – одна провідниця знає.
На зворотному шляху інша провідниця радісно несеться по вагону і хвалиться колезі: вдалося продати чотири банки пива. Зате на зупинці у Хмельницькому чоловікові, який заносив пиво з магазину, зробила зауваження: мовляв, заборонено. Хоча навіть я у провідниць пиво купувала: якщо придбаєш у них, то вживати можна.
А поки чекали руху поїзда, провідник із сусіднього вагону ходив поміж купе і приторговував книжками для дітей.
І правда, чому сприймати пасажирів просто як пасажирів, якщо це – потенційні покупці, а провіднику завжди – жива копійка?..
