Вибори і підкуп, продався кандидат чи ні, достоїть Євромайдан до Нового року чи перестоїть, іти на святковий корпоратив чи зекономити, це вже в Україні почалася фінансова криза чи можна ще потерпіти… Ото думки у головах черкащан.
Продукти харчування і саме життя дорожчає. Чим більше заробляєш, тим більше витрачаєш. І наче й треба відкласти щось на чорний день, але тоді раптом накличеш той самий чорний день, та й гроші знецінюються із блискавичною швидкістю. Сьогодні в тебе є робота, а завтра може і не бути. І що тоді? Страшно.
А подруга бігає по всьому місту у пошуках костюма Снігової королеви для доньки, бо так хоче подарувати дитині казку за будь-яку ціну. Вони ходила куховарити до знайомого за гроші, щоб зібрати необхідну суму для здійснення дитячого бажання. А той самий знайомий, у якого гроші рахуються не інакше, ніж валютою, і на бідність нарікати не випадає, волає: «Знайдіть, з ким я можу поїхати на Майдан за гроші, бо він же закінчується, можна й не встигнути. Хоч двісті гривень з цього самого руху я повинен отримати! І так проголосував безплатно…»
А на вулиці зима… Чиновники так само крадуть із бюджету. Дивишся на цифри, скільки грошей виділяється на життєво необхідні речі – і диву даєшся: як ця країна ще живе, як ця держава ще існує, як ці люди ще виживають? І комусь новорічні і різдвяні свята не в радість, бо це ж гроші, а зарплату можуть до нового року і не дати… Дехто думає: встановлювати цьогоріч новорічну ЙОЛКУ чи ні, бо вона набрала негативно політичного забарвлення – і хто б міг подумати, що колись доживемо до такого?
І так мені шкода – тих, хто на Майдані, тих, хто ледь зводить кінці з кінцями, тих, хто у відчаї і розпачу мріє про одне – звалити за кордон назавжди…
Старенька бабуся, замотана в сіреньку теплу хустку, із балкону третього поверху кидає крихти хліба голубам, що позліталися… А дорогою йде чоловік і кричить їй: «Воно Вам треба?» А вона йому: «Я голодною засну, а через те, що їх лишила напризволяще – ні».
Я посміхнулася, бо є ще місце у нашому житті доброті і щирості. Аби не розгубити цю доброту і щирість… Аби не розгубити.
