Щороку на період нерестової заборони Черкасирибоохорона видає Наказ, у якому визначені ділянки, визнані нерестовищами та на яких забороняється вилов риби. Варто визнати, що у порівнянні з попередніми роками, його трохи вдосконалили. Для прикладу, раніше навіть досвідченому місцевому рибалці, який ніби й не страждає географічним кретинізмом, важко було уявити, де починаються межі риббригади "Прєлєсть" та закінчуються межі риббргади "СаПтрін-2005". Але десь там, на їхніх межах, з-за кущів можуть чатувати захисники фауни Дніпрових вод. І тоді дискусія про те, знав ти межі заборонених місць чи не знав, може перейти у формат складання адмінпротоколу та чималого штрафу.
Цьогоріч у наказі Рибоохорони назви нерестовищ звучать по-народному: острови, заплави, урочища. Проте все одно їхні межі складно уявити, та й усіх назв місцевості навіть досвідчені рибалки можуть не знати.
Кажуть, попереджений – значить захищений. Та чи хочуть захищати простих рибалок рибоохоронці? У 2016-й рік, в еру інтернет-технологій, коли користуватися Google-картами не вміють хіба що ліниві, обвести червоною лінією заборонені для лову в нерест зони берегових ліній досі ніхто навіть не спробував. І навіть гучні реформи із запуску "водного" та "рибного" патрулів ситуації досі не змінили. І низка громадських організацій, які активно звітують про "полювання" на браконьєрів, не спонукала працівників Держрибагентства хоча б узяти до рук карти водосховищ та фломастери.
Чому? Висновки робіть самі.
