Спокійно спостерігаючи за подіями, що відбуваються у місті останні півроку, можу констатувати – одна з найбільших бід українців – вроджений комплекс меншовартості. І мені наразі здається, що це вирок для країни.
Замість кооперації, яку створюють нормальні люди заради спільного успіху, маємо постійну конфронтацію. Два козака, три гетьмана. Народне прислів"я, яке ми так любимо – по суті своїй абсолютний деструктив для суспільства.
Людина з комплексом меншовартості, отримуючи певну перевагу в суспільстві, починає ставити себе вище за інших, та зневажати їх. Це стосується багатьох сфер, але найгірше стається, коли такі люди приходять у владу.
Перейду від лірики до приземлених речей.
Два місяці не збирається сесія. Це порушення закону "Про місцеве самоврядування". Депутати згідно процедур у законі просять міського голову її скликати. Міського голови нема, секретар самоусунувся.
Спливають усі терміни, згідно із законом, депутати збирають сесію. Міський голова вдає філолога і починає по своєму трактувати закон, секретар хтозна чи взагалі десь існує.
Скажіть, будь ласка, чи можливо у якій-небудь цивілізованій країні (а я щиро вірю, друзі, що ви прагнете цивілізованості), щоб, коли депутати, представники громади майже половини міста, просять зібрати сесію, їх ігнорували і мер, і секретар? Дуже сумнівно. Адже мер несе відповідальність за місто, а секретар за роботу ради, вони зобов’язані реагувати.
Але цей текст не для них, там все зрозуміло. Панове, давайте обирати лідерів відповідально. Людей з освітою, з інтелектом, з адекватністю. Вивчати програми, характер, історію. Бо коли приходять царі, вони знущаються над законами, над нашими правами і свободами, для них люди – матеріал, якому вони вкладають у вуха свою брехню, що гарантує їм право на владу.
