Не так часто стаю клієнтом цієї установи, оскільки більше довіряю приватним кур’єрським службам: там хоч і дорожче, та сервіс на висоті і більше довіри.
Але так сталося, що нам передали посилку родичі із Мінська. Передали ще в середині травня. Минув тиждень, як на Бєлпочті родичам повідомили: посилка вже доставлена до Черкас, у таке-то відділення. Приходимо на пошту, а там працівниця дивиться на тебе,ніби ти їй напакостив чимось і взагалі життя зіпсував. Кричить, що нічого не знає, посилка не надходила. Ще раз уточнюємо в Мінську – там перевіряють і знов наголошують, що посилка точно доставлена за адресою відділення. Другий похід на Укрпошту – і знову тебе ніхто навіть слухати не хоче! Аж тут лунає телефонний дзвінок з претензією, чого не забрали посилку, яка вже ДВА ТИЖНІ лежить у них на відділенні. І працівниця пошти накидається на тебе вже з претензією, що ти, неуважний і безвідповідальний, уже двічі отримував сповіщення про те, що посилка надійшла, але проігнорував і навмисно не забирав її! Хоча ЖОДНОГО повідомлення не надходило. Добре хоч від штрафу за зберігання милували, і на тому спасибі.
П.С. Таке враження, що є професії, де без хамства не буває. Працівники пошти, касири залізничного вокзалу, працівники реєстратури лікарні та військкоматів (може, когось забув, то вибачайте) – будьте ввічливими і терплячими! Робота у вас нелегка і зарплати невисокі, але, незважаючи на професійні труднощі, перш за все треба залишатися людьми.
