Розповім вам історії, які трапились нам дорогою додому після ефіру на телеканалі.
Ми сіли в автомобіль зі шкільним офіцером Анною Голик. Я за кермом, вона поруч. Щойно з'їхали зі спуску біля Пагорба Слави на Митницю, як помітили чоловіка років до 35 разом з хлопчиком до 10 років. Чоловік перебував у нетверезому стані, виходив на дорогу, зупиняючи попутний транспорт. Ми не змогли проїхати і не відреагувати. Зупинились. Підійшли. Встановили. Громадяни із Піщаного. Хлопчик загубив маму. З ним був його дядько, але п'яний. Мама, як з'ясували телефоном, перебувала на залізничному вокзалі. Ми викликали таксі, а також роз'яснили чоловікові, яка відповідальність настає за перебування у нетверезому стані в громадських місцях. Мама зустріла свого сина.
Далі. Вже біля "Гранду". Ми доїздили до перехрестя, коли на наших очах, а також людей, які були на дитячому майданчику, впала жінка з велосипеда і вдарилася головою об асфальт. Ми зупинили автомобіль і підбігли до постраждалої. Жінка була в шоковому стані, при поверхневому огляді у неї виявили забій коліна. Від допомоги швидкої вона відмовилась, хоча ми медиків викликали, але потім дали відбій. Від падіння на велосипеді спав ланцюг. Я намагалася його натягнути, але у мене не вийшло. Тоді підійшов свідок події, небайдужий черкащанин, який допоміг полагодити велосипед і жінка поїхала далі. Ось такою у нас була дорога додому.
