Перейменування — це не просто зміна назви. Це повернення своєї історії та ідентичності. Хто не вчить свою історію, той буде вчити історію придуману ворогом.
Було: вулиця Конєва
Маршал Іван Конєв — одна з ключових фігур радянського військового пантеону. Він став одним із символів радянського військового міфу, який десятиліттями використовували для прикрашання ролі СРСР та замовчування злочинів режиму. Діяльність Конєва була невіддільною від політики сталінського режиму, депортацій та репресій. Його війська причетні до придушення повстань у країнах Центральної Європи та встановлення там комуністичних режимів. Саме тому вулиці з такими назвами поступово зникають з українських міст.
Стало: вулиця Олени Теліги
Олена Теліга — жінка, яку часто називають “другою Лесею Українкою”. Її шлях — це шлях свідомого вибору українського. Народжена під Москвою, вихована в російськомовному середовищі, вона зробила чіткий крок назустріч українській культурі та врешті стала однією з найяскравіших постатей нашого національного відродження ХХ століття.
Після еміграції Теліга навчалася у Чехословаччині, працювала у Варшаві, друкувалася в еміграційних виданнях і писала поезію, сповнену внутрішньої свободи, протесту і сильної любові до України. Вона активно діяла в ОУН, а у 1941 році свідомо повернулася до окупованого Києва, щоб розгорнути там культурну й літературну роботу. Очолила місцеве відділення Спілки українських письменників і співпрацювала з газетою «Українське слово».
У лютому 1942 року німецька окупаційна влада здійснила масові арешти українських націоналістів. Серед них була і Олена Теліга. Її розстріляли в Бабиному Яру — разом із чоловіком Михайлом, який добровільно пішов на смерть поряд із нею.
Ім’я Теліги сьогодні — це не просто історична постать. Це нагадування про силу вибору, про гідність і про те, що українська культура завжди мала своїх героїв — навіть тоді, коли за право бути українцем доводилося платити життям.
Оновлені назви вулиць допомагають очистити місто від спадщини окупантів і створити простір, у якому кожен мешканець відчуватиме гордість та приналежність до своєї держави.
Це наш спільний шлях до відновлення історичної справедливості та утвердження української ідентичності.
