Як пише прес-служба АТО, "за минулу добу в зоні проведення…". До 17-ї години все було так тихо, що ми спостерігали, як знахабнілий ворог майже в повний ріст гуляє вздовж своїх позицій… Можна було знищувати просто з АК, але єдине, що могли робити, це спостерігати… В округ заїхала група "сліпих та глухих" під назвою ОБСЄ. Час від часу якийсь сепаратюга вставав і випускав у наш бік чергу з автомату, очікував декілька секунд відповіді і залягав в окоп…
З 17:00 до 18:00 ми вечеряли, і особисто я їв найсмачнішу у своєму житті тушонку зі свинини та яловичини, підсмажену на буржуйці, і закушував цибулею. Над головами іскрили зі свистом калібри 5,45 чи 7,62…
На початку 19:00, як дзвінок на урок, у стіни бійниці влетіла перша граната від РПГ-7. Декілька секунд, і "ми починаєм КВК". 4 години майже кожної хвилини розбивались об укріплення, над нами чи збоку подарунки з СПГ та РПГ, крупнокаліберки та стрілецької. Відповідали "Дашкою" та "Покемоном". Безперервний бій тривав по півгодини, зупинявся на 10 хв, а потім над нами загоралась свічка і на її орієнтування знову летіло все попереднє. З коригуючими наказами командира давили позиції ворога…
Ніч пройшла більш-менш спокійно. На звичайні провокаційні автоматні черги чи поодинокі вибухи на лінії фронту вже не звертали уваги.
На ранок трохи попечені пальці від заряджання стрічки та спускових гачків, про паруючу трубку ствола навіть не згадуватиму. Все як завжди… Кава, смаку якої не знають львівські кав'ярні, чистка зброї та спорядження набоїв, розмови про життя та очікування підміни.
Живі, здорові, втомлені, але веселі. З Україною в серці.
