До теми інформаційної політики.
Очевидно, що сьогодні головний пріоритет – донесення оперативної, достовірної та адекватної інформації на Схід, у Крим, країни колишнього СРСР, передовсім у Росію та близькі до Росії європейські держави. Хто це може зробити?
1. Найперше і найшвидше – власники та менеджери приватних каналів, через максимальне поширення через супутник програм українською, російською та англійською. Тут союзники – наші посольства, торгово-промислові палати, інституції зовнішньо-економічної діяльності…
2. Світові ЗМІ, для представництв яких необхідно створити належні умови в Україні. Пропоную з 2005 року на базі УКРІНФОРМУ, де є відповідні приміщення створення своєрідного Міжнародного інформаційного центру. (Слава богу, попередня влада не встигла там побудувати ресторан).
3. Українські журналісти, блогери і просто активісти через визначення спільних принципів та механізмів діяльності (через документи саморегуляційного характеру) в інтернеті та соціальних мережах.
4. Лише тепер державні, у розумінні суспільні ЗМІ. Через відновлення системи радіо-іномовлення та створення тв-іномовлення.
Як бачимо, всі ці та інші завдання інформаційної політики не потребують НОВИХ СПЕЦІАЛЬНИХ ОРГАНІВ У СФЕРІ ЗМІ!
Повинні виконувати свої функції ДЕРЖТЕЛЕРАДІО, МЗС,НАЦРАДА… Дуже важлива роль приватних ЗМІ та власне, всіх журналістів. БРАКУЄ ЛИШЕ КООРДИНАЦІЇ.
Отож, координаційну функцію може виконувати КООРДИНАЦІЙНА РАДА З ПИТАНЬ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ, що діє як громадська інституція і куди входять як представники уповноважених державних так і приватних інституцій в системі ЗМІ.
Отож, два висновки нині модної дискусії: Юрій Стець може очолити такий координаційний орган; НОВЕ МІНІСТЕРСТВО ІНФОРМАЦІЇ НЕ ПОТРІБНЕ В ПРИНЦИПІ!
