Респект номер один!
Ірина Геращенко очолила комітет з євроінтеграції. Я до неї підійшов в Раді і запитав: ти тепер, очевидно, будеш змушена залишити посаду уповноваженого президента по Донбасу, бо це трохи неспівставні речі?…
– У жодному разі, – відповіла Іра. – Ти що, я так до них (до людей зі Сходу) звикла, це як сім’я майже… Я коли не буваю там цілий тиждень, то починаю сумувати за ними… У них багато проблем, і їм хтось потрібен для захисту…
І в її словах не було жодного пафосу, бо це говорилося не на камери, і Іру я знаю досить давно для того, щоб уникати "пафосних" обмінів думками…
– Ну, добре, кажу, – потім напишеш книжку "Проблеми євроінтеграції і сепаратизму"…
Взагалі, мені нова Рада подобається. І не тому, що я – там, чесно… В Раді цього скликання є людяність, щирість і відвертість… Є звичайне життя звичайних людей, сховане від публіки…
Марія Василівна Матіос, українська письменниця і дуже хороша людина (я сиджу поряд з нею в пленарному залі ВР) вчора вранці шукала… гроші… В неї помер у Москві дядько і їй треба було викупити квиток на поїзд. Десь знайшла… Дуже переживала, чи пустять її в Росію… "Я ж націоналюга!", – каже… Дзвонила по різних інстанціях, щоб дізнатися, чи є вона в "люстраційних" списках Росії. Але такого списку формально не існує…
– Та, нічого, – каже, – не пустять – то не пустять, повернуся назад…
Потім, коли в ВР виникло подобіє драки, рвалася в схватку, щоб цього не допустити… Ну я її не пустив.
