Про євроінтеграцію говорять усі, навіть ліниві і ті, хто не в темі. Це слово ніби додає тобі ваги, що ти в тренді, і дає якусь надію. Українці – романтична нація, мрійники і більше спостерігачі, ніж "рухачі". Я теж до таких належу… Часом злюсь на себе, але, за великим рахунком, нічого не роблю. Періодично по роботі відвідую навчальні семінари. Про останній, організований "Інтерньюз-Україна" та "Товариством Лева" хочу розказати. Точніше, написати кілька думок від розумних спікерів, які точно знають про євроінтеграцію. Далі – не цитати, а мої перефразовані тези із панельної дискусії за участі Ярослава Грицака та Євгена Глібовицького:
Європа: спочатку безпека, потім – розвиток.
Українці погано об’єднуються, коли немає реальної загрози, тому важко вийти в розвиток.
Питання до українців: чи можемо ми змінити уявлення європейців про нас?
Зростання трафіку в Європу. Багато людей виїжджають з України, що вони привозять з собою? Якими їх бачать європейці?
Покоління, народжене в 1990-х, не пережило стресів. Піднесення демократії, романтична революція. Перша криза – фінансова (2009 рік). Питання: чи зможе більш інфантильне покоління змінити ситуацію?
Забезпечена Європа (Німеччина, Швеція) зосереджені на самовираженні і креативі. Україна – на виживанні.
Молодь, яким зараз 30 років, до сих пір вважають себе підлітками (пізні шлюби, подорожі, ігри) та майже на цікавляться політикою.
Для українців європейські цінності – це, перш за все, стандарти безпеки і високі зарплати.
Чим гірша безпека, тим більший шанс для перемоги корупції.
Період переходу триває 50 років. Україна вже в процесі з початку перебудови. Для українців це довготривалий процес. Для розвитку має бути прискорення.
