Днями знову побувала у зоні АТО. У Донецьку область, де нині несуть військову службу воїни колишнього батальйону "Черкаси", який нині переформатовується, провідувати земляків їздили із в.о. начальника обласного управління ЖКГ Людмилою Зарічною та волонтерами з Центру допомоги АТО. Відвезли хлопцям гуманітарний вантаж: харчі, теплий одяг, лопати і буржуйки, виготовлені тими, хто відбуває покарання у колонії у Хуторах, а також літературні збірки "Україна на вістрі слова" з патріотичними творами, написаними черкаською молоддю.
У поїздці поспілкувалися із бійцями Першої роти охорони та подивилися на умови, у яких вони несуть службу. За час мого останнього візиту у зону АТО змін практично не відбулося. Хлопці не скаржаться на забезпечення одягом та харчами. Натомість їх непокоїть застаріла і неробоча техніка, а також відсутність ротації. Деякі з них за півроку побували у відпустці лише 2-3 дні. Стосовно забезпеченістю технікою планую написати запит: цікавить, де нині уся та сучасна техніка, яку міста і райони Черкащини передавали для батальйону "Черкаси".
Питання, які їх хвилюють, хлопці змогли задати комбату Миколі Радченку, якого вони побачили вперше за кілька місяців. Довгоочікувану зустріч із командиром вдалося забезпечити завдяки моєму сприянню.
Розповіли бійці нам про те, як їх сприймає місцеве населення. За їхніми словами, донеччани здебільшого приязні. Але місцеві побоюються, що присутність українських військових у їхньому населеному пункті може викликати агресію з боку бойовиків.
