Як би багато я хотів сказати про підготовку Покровського району до оборони. Але не скажу. Бо немає про що.
Спочатку наша піхота буде гинути в ямках на околицях Покровська, Селідового, Мирнограда. Бо про побудову ВОПів та РОПів забули.
Потім наша піхота спробує зачепитись за підвали багатоповерхівок. За ті, в які їх пустять жителі. Бо ж в час війни в прифронтових та фронтових місцевостях ми платимо за оренду будинків та будівель. І не дай Бог десь поставити людей чи техніку без дозволу власників.
Потім в міста зайде ворожа техніка. Прямо по новенькому асфальту, по цілим дорогам та мостам, по полях де відсутнє мінування.
Ми вчергове будем перевозити в тил протитанкові міни та fpv-дрони. Бо в нас немає саперів та пілотів БПАК. Потім в тил потягнемо несправну броню, бо лише 75% її їздить, і 25% стріляє.
Потім. Потім. Потім.
Якщо я опишу все, що відбувається і реальний стан справ, то ніхто не зважатиме, що я матеріально відповідальна особа, і швидко поповнять моїм автоматом СПшку, яка має стояти до стану “всі 200”.
Я все сподіваюсь, що десь за знаком “Дніпропетровська область” в нас стоїть 8-10 свіжих бригад, якими нанесуть удар у фланги російського угрупування, яке проривається до Покровська. Не знаю чому сподіваюсь, бо ніде не бачив натяків на це. Але якщо це не так, то де високий сенс цього щоденного персонального пекла кожного бійця…
Але буде як буде. Ми приймали присягу.
“Я клянусь захищати українську державу, непохитно стояти на
сторожі її свободи і незалежності.
Я присягаю ніколи не зрадити народу України.”
А ще я постійно прошу допомогу для підрозділу. Ми маємо купити причіпний лафет. Потрібно сто тисяч, а є сорок дев’ять тисяч п’ятсот вісімдесят дев’ять гривень.
Номер картки 4149 4999 9274 0140 Нищик Я.В.
- Пост в мережі Фейсбук Ярослава Нищика
