За останні 5 років область майже наполовину втратила у обсягах виробництва хліба та хлібопродуктів: якщо у 2010-му на Черкащині випікалось 65 тисяч тонн хліба на рік, то у 2015 році – 35,3 тисяч тонн. До 70 % виробництва хліба Черкащини сьогодні сконцентровано в обласному центрі. У 6 районах області, та навіть у великих містах (обласного значення) – таких, як Канів та Сміла – власних виробників хліба немає. У 7 районах Черкащини хліба у середньому випікають у обсягах, менших, ніж 1 кг на людину на рік. Якщо виходити із офіційної статистики хлібовиробництва, за добу середньостатистичний мешканець Черкащини має з’їдати менше, ніж 80 грамів хліба! Звісно ж, цифра ця нереальна і пояснюється лише одним: щонайменше 70% хліба, який споживається на Черкащині, є не "офіційним", а випікається людьми по домівках, або ж завозиться із інших областей.
Тож відповідь на запитання "Чи буде на черкаських прилавках хліб?" сьогодні критично залежить від бажання виробників інших регіонів постачати нам хліб. І проблема ця значно гостріша і вимагає уваги влади значно більше, ніж проста констатація переходу більшості черкаських дворів на натуральне господарство – виробництво хліба та решти продуктів для свого столу. Проблема набуває масштабів підриву основ національної безпеки, одним із провідних факторів якої є продовольча безпека. Виходячи із неї, на випадок природних катаклізмів та війн, у кожному районі ще донедавна було забезпечено можливість виробництва найбільш важливих продуктів харчування – таких, як хліба та крупи.
Зрештою (навіть якщо забути про національну безпеку і про те, що сьогодні в Україні уже, фактично, війна) – якщо така ситуація із виробництвом хліба збережеться й надалі (а скоріше за все – вона погіршиться), влада може забути про регулювання ціни на хліб, "соціальні" сорти і доступність хліба для найбідніших верств населення.
