Олексій Хуторний, ведучий: «Про них не говорять тільки ліниві або мертві. Про них складають пісні й знімають програми. Це вічна тема для світських розмов. Важливіша навіть за політику. Один черкаський журналіст пропонував зробити їх туристичним брендом нашого міста. А що? В Каневі є гора, в Чигирині – козацькі місця, в Смілі – психушка. А в Черкасах що? Ви ще не здогадалися, про що мова? Так-так. Про них…»
Олексій Хуторний, ведучий: «Пам’ятаєте, як у казках про богатирів – вони довго щось шукають, блукають нетрями, і тут «бац» – вказівник: направо поїдеш, утратиш коня, наліво підеш – смерть свою знайдеш і т.д. Так от для Черкас це ой як актуальною. Тому треба знати, кудою їхати, щоб не втрати свого залізного коня».
Хрещатик
Тезка головної столичної вулиці має декілька цікавих особливостей. По-перше, вона вдвічі довша за свою київську колегу. По-друге, черкаський Хрещатик хоч і центральна артерія міста, зате по ній не ходять маршрутки. Тут можна зустріти радше отакий вид транспорту.
Олексій Хуторний, ведучий: «Ця дорога свіжа й гладенька. Дивіться, як блищить. Якби ще трохи випав сніг, її можна було би переплутати із кригою й піти сюди рибалити».
Сергій Логвиненко, водій лімузина: «Вот Крещатик хорошо сделали. Приятно ездить. Хотелось, чтобы все были такие дороги».
На інших же черкаських шляхах у водія цієї середньостатистичної української машини трапляється ось що:
Сергій Логвиненко, водій лімузина: «Видите, с моимы габаритами, если я обьезжаю передними колесами, я налетаю задними, или наоборот».
А буквально якихось сто років тому Хрещатиком гарцювали не лімузини, а цілі табуни пишногривих скакунів. Бо вулиця була таким собі даунтауном – місцем, де вирішувалися всі ділові питання. Кажуть, нещодавно тут знайшли столітню бруківку. Певно, наші пращури таки вміли прокладати свій путь краще, ніж ми, але це вміння вони забрали разом із собою.
Сергій Логвиненко, водій лімузина: «Мы не ездим, мы крадемся. Это две большие разницы. Хотелось бы нормально ездить. Все-таки 21-ый век».
У власників тротуарних видів транспорту до міських доріг і вимоги скромніші, й віра сильніша.
Андрій Позябкін, людина з особливими потребами: «Я краще б їздив по тротуарах, а так, як їх немає, доводиться їздити по дорозі».
Тетяна Черевань, пішохід: «– Вам важко на вашому важковаговику їздити по черкаських тротуарах, підкидає? – «Підкидає. Навіть після того, як відремонтували дороги. Це треба просто час. Все в нас буде добре. Я вірю в це».
І поки учасники дорожнього руху на вулиці Хрещатик крутять носом, будівельники наполегливо працюють.
Котовського
Кипить і парує асфальт і на вулиці Котовського. Дорожню революцію ці досвідчені робітники здійснюють по всій Україні. Тому вони, мабуть, десь таки й бачили мрію всіх наших водіїв.
Робітник: «– Є таке місто в Україні, де є нормальні дороги?
– «Київ-Бориспіль» траса»
–Чтобы полностью все дороги? А, это пословица есть такая русская: «Что в России самое плохое? А в Украине то же самое. Любой город. Ну, тут будет вроде бы хорошо»23:04
Відають вони й рецептом, як все змінити – щоб так само добре було всюди.
«– На Вашу думку, кого треба задовбати в Черкасах, щоб були нормальні дороги?
–Я знаю, кого задовбати? Керівництво, кого?» 27:42 27:51 «Робити по технології все. І будуть нормальні дороги » 27:55
І якщо цього найближчим часом не станеться, черкаським водіям загрожує хронічний нервовий параліч.
Владислав, водій: «Наші водії, коли їздять по місту Черкаси, без нервового зриву додому не вертаються».
Благовісна
Дратує місцевих водіїв не тільки те, що черкаські дороги схожі на параболу, а й те, що всі автівки чомусь збираються разом в один і той же час. Що поробиш, машина – істота соціальна.
Олексій Хуторний, ведучий: «Благовісна є рекордсменом серед кількості заторів. Якщо ви захочете відчути себе, як у столиці, не виїжджаючи з міста, проїдьтеся по Благовісній в годину пік – і настрій корінного киянина вам гарантовано»
Дехто із кермувальників не витримує – курить прямо в кабіні.
З часом машин тут стане ще більше. Бо ремонт. Тому одному з найдовших міських шляхів загрожує доля стати ще й найповільнішим. Буде така собі вулиця Черепахова.
Гоголя
Є в місті й дуже спокійна вулиця – де не шумлять двигуни й не смердять вихлопні труби. Все це, безперечно, через повагу до великого українського письменника.
Олексій Хуторний, ведучий: «А от по Гоголя полюбляють їздити велосипедисти. І не тому, що для них тут обладнані спеціальні доріжки. А тому що водії авто обминають її десятою дорогою»
І хоча Черкаси далеко не столиця двоколісних коней, утім і в нас можна зустріти агрегати, обладнані за останнім словом техніки.
Володимир, велосипедист: «Місцями є погані дороги, особливо я вночі на рибалку їжджу, то обережно. Можна вскочити в яму»
Місцеві велосипедисти – народ безстрашний. Кажуть, автомобілі – для невдах. Треба їздити так, щоб вітер в обличчя.
Крім того, черкаські велосипедисти – патріоти. Вони довіряють лише вітчизняним маркам машин.
Володимир Петрович,велосипедист:
–А Ви «Україні» не зраджуєте?
– Та це найнадійніший. Я з 52-го року їжджу на велосипеді. З 52-го року.
– У вас ноги, мабуть, накачані?
–Та ні.
Вони жертвують усім, аби насолодитися їздою по бездоганних черкаських шляхах.
Володимир Петрович, велосипедист: «Як батько купив колись за 1200 «Діамант». Корову продав за 1500, а «Діамант» купив за 1200. То я на ньому весь час їжджу – по траву, по все»
Олексій Хуторний, ведучий: «В Черкасах є велосипедний рай – на Гоголя із двоколісним другом завітай»
Сєдова
Вам може здатися, що це канал «Діскавері» й на екрані голуб п’є воду на березі прекрасної водойми. Або ж Ви бачите тут небо чи прекрасні осінні дерева у воді. Не ведіться. Це обман зору. Насправді ж перед вами – звичайнісіньке розбите перехрестя.
Олексій Хуторний, ведучий: «Георгій Сєдов, організатор першої російської експедиції до Північного полюсу, напевно, ніколи й не подумав би, що його іменем назвуть вулицю маленького українського містечка, яку, до того ж, постійно перекривають, перекопують, а водії та пішоходи згадують незлим тихим словом»
–Як вам їздиться по вулиці Сєдова?
– Це дорога взагалі. Тут зробили трохи, а там чого не зробили далі?
–Ты сам видишь, что творится? Что еще сказать?
І справді, додати тут нічого. Лише хочеться побажати автовласникам ставитися з гумором до всього, що відбувається. Як оцей веселий дідусь.
Водій: «Я взагалі-то, як-то кажуть, флегматичний. То другий, який нервовий»
Досвідчені черкаські водії не реагують на провокації з боку місцевих доріг. Про всяк випадок у них з собою є секретна зброя. Завжди. Бо ніколи не знаєш, коли вона може знадобитися.
Водій: – «Може, краще возити лопату із собою та самим латати?
–Я й вожу»
Сурікова
Олексій Хуторний, ведучий: «У Вікіпедії про цю вулицю можна знайти опис: «Утворена 1961 року й названа на честь героя Радянського Союзу Олексія Сурікова. Це корисна інформація. Читаємо далі. Вулиця неширока й повністю асфальтована. І як після цього можна довірять інтернету?»
Аби передати всю атмосферу цієї дороги, найбільше підійде не лише «Похоронний марш» Шопена, а й саундтрек одного з фільмів Еміра Кустуріци.
Віктор Іванович, водій: «Тем более, эта дорога ведет на кладбище. Людей в последний путь провожают. И во по этим ямам покойник едет. Всю жизнь прокувыркался. Еще этот кусок, понимаете?»
І якщо вважати, що дороги – це обличчя міста, то вулиця Сурікова швидше схожа на нижню частину тіла.
Віктор Іванович, водій: «Вот этот участок и объездная, все люди едут, весь транзит идет по этим дорогам. Что они могут подумать про нас хорошего? Не о нас, а о нашем городе»11:25
Однак лихо не без добра – такі шляхи змушують тягнутися до високого, надихають водіїв чолом торкнутись неба.
Віктор Іванович,водій: «У меня тягач «Урал», автомобиль повышенной проходимости, то я еще достаю потолок головой» 10:30 +
Утім декому такі методи надихання чомусь не подобаються.
Дмитро, водій: «Був випадок, коли їде фура з асфальтом, бачить перед собою яму, вилазить водій, Бере лопату, Бере частину цього асфальту й закидає цю яму. Втоптав і поїхав собі далі»
Як не парадоксально, але найбільше оптимістів та рішуче налаштованих людей наша знімальна група зустріла саме тут, біля цвинтаря.
Є у вулиці Сурікова й рідна сестра-близнючка – Оборонна.
Оборонна
Олексій Хуторний, ведучий: «Чесно, трохи незрозуміло, чому її назвали саме так. Версія №1: Через те, що тут розташована черкаська ДАІ. Розумієте, це символічно, люди охороняють спокій на дорогах. Варіант №2: хтось таки обороняє саму вулицю від того, щоб сюди приїхали комунальники й таки відремонтували її.
Шановні водії! Якщо хтось із Вас таки захоче скоротити шлях, ну, щоб не об’їжджати півміста, запасіться терпінням, або купіть собі позашляховика. Он як той чоловік»
Героїв Дніпра
Наш бездорожній квартет вінчає вулиця Героїв Дніпра. Завітайте сюди. Ні, ні, не полежати на пляжі, й не для того, щоб помилуватися краєвидами. А щоб пізнати всю глибину буття одного з найновіших і найпрестижніших районів Черкас.
Олексій Хуторний, ведучий: «Вулиця Героїв Дніпра названа на честь героїв Радянського Союзу, які воювали за місто під час форсування Дніпра в 1943-му році. Таке враження, наче війна тут закінчилась лише нещодавно»
70 років тому на цьому місці плавали риби, а не їздили машини. Після дощу район віддалено таки нагадує підводне царство.
ГАГАРІНА
Натомість інша справа на сусідній вулиці, космонавта Гагаріна.
Олексій Хуторний, ведучий: «А я вже згадував про символічність назв черкаських вулиць. І якщо, наприклад, по Героїв Дніпра необхідно повзти, то по Гагаріна можна літати. Чим водії успішно й користуються»
Після того, як її розширили й відремонтували, головний біль зник у черкаських водіїв, але… з’явився в пішоходів. Їм, щоб перейти через дорогу буквально рік тому, треба було витратити чималу дозу нервових клітин. Зараз же їхні нерви бережуть трьохокі. А долати горні вершини надихають кольорові олівці.
Жаль тільки, що не існує таких олівців, які б розмалювали настрій черкаських водіїв. Щоб вони не згадували про владу, а раділи життю. Так, як оцей мотоцикліст.
Олексій Хуторний, ведучий: «А й справді. Чому б замість того, щоби плюватись і матюкатися на автошляхи, не пишатися ними? От, наприклад, взяти Пізанську вежу. Інженер не проектував же її кривою. Він будував нормально, але не врахував особливості ґрунту, і вона похилилася. А тепер скажіть, хто знав би про якусь там Пізу, якби не цей горе-технік?» З вами була програма «Місто: правила користування». Ми настільки надихнулися гордістю Черкас, що аж хочеться співати».
