На празники нами керує колективне несвідоме. Гени, сива глибина віків і оте, неназване, – вічне, прадавнє, темне… Тоді чоловік і сам собі не хазяін. Бувало, вийдеш надвір, курям дать зерна… А далі – як в тумані… Сидиш у сусідів, п‘єш горілку, ковбасу їсиш… Добрий вечір, щедрий вечір! Тут, нічого вже не зробиш. Ніхто в тому […]
