Більші очі, ширший рот чи довший ніс – перебільшивши характерну рису обличчя, отримуємо гумористичний портрет. Про те, як це писати шаржі, сайт vikka.ua говорить з художницею Юлією Байрак. Замовляють свої позитивні портрети черкащанці навіть із закордону.
"Чоловіків, як правило, не бентежить, що у них великі вуха чи ніс або насуплені брови. Вони цим не переймаються. Жінки ж особливо чутливі, тому їх треба завжди писати гарними. А от діти позують найкраще, попри те, що далеко не всі можуть всидіти кілька хвилин, поки їх пишу. Але якщо шарж сподобався, невдовзі вони вже приводять цілу "банду", попередньо прорекламувавши мене", – розповідає про нюанси своєї роботи художниця.
Портрети з гумором Юлія Байрак пише відносно недовго – півтора року. Свого часу вона навчалася на дизайнера одягу і бачила себе тільки в цій професії, однак заміжжя і народження дитини внесли свої корективи у плани.
"Мені потрібно було спілкуватися з людьми, не вистачало творчості, яскравих емоцій. Тому спробувала шарж. Першими "піддослідними" стали друзі та родичі. Побачила, що виходить. А вже на першому святі, куди мене запросили у якості шаржиста, я отримала таке задоволення, що зрозуміла: без цього жити просто не зможу. Це як наркотик, – зазначає художниця.
Новий напрямок у творчості не став сюрпризом для Юлії, адже людей почала зображати ще в дитинстві.
"У садочку я взагалі не розмовляла з дітьми. Мене привели, я сіла, розклала олівці та фарби і так малювала днями. Невдовзі діти ставали в чергу до мене за малюнками чи портретами. Просили намалювати маму, татка, братика… Такою розвагою були задоволені і дітки, і вихователі, бо в групі панував порядок. У школі все повторилося, коли портрети вже замовляли однокласники", – пригадує Юлія.
На перший погляд може здатися, що малювати шаржі не складно. Однак така робота потребує неабиякої уважності та спостережливості від художника, і, звичайно, його вправності та майстерності.
"Колись спілкувалися з колегою і він сказав, що цього можна навчити кожну людину. Я з ним не погодилася. До прикладу, я писала людей все життя. У художній школі мене вчили академічній побудові портрета. Працюючи дизайнером, я опанувала стилізацію. І в певний момент, об’єднавши ці навички, я прийшла до цієї сфери", – зауважує художниця.
За популярні колись карикатури на політиків Юлія не береться. Каже: писати треба те, що знаєш, на чому розумієшся.
"Що я знаю про політику? Те, що нам подають ЗМІ. Я не можу сказати, хто хороший, а хто поганий. Важко про це судити. Тому за карикатури не берусь, бо зазвичай їх роблять, аби висміяти людину. Так, була проба пера, коли зобразила Яценюка, але зараз це не практикую. Мені цікаві усі люди", – пояснює художниця.
Юлія працює по-різному: шаржі на замовлення в майстерні можна писати і кілька днів (потрібен час, аби висохли фарби), а от, коли працюєш на заходах, маєш укластися в кілька хвилин.
"На святах біля шаржиста збирається щонайменше добра половина гостей. Частина хоч і не позує, але спостерігати любить за процесом, часто навіть підказують, що домалювати чи як обіграти образ. Пишу швидко, зупинитися не можу, щоб не показати, що втомилися очі. На останньому заході, до прикладу, було дуже слабеньке освітлення, і я розумію, що не бачу людину, однак не можу дозволити собі написати її погано", – розповідає Юлія.
Те, як виглядатиме майбутній гумористичний портрет, залежить від побажань людини. Одних влаштовує смішне тільце, однак риси обличчя вони хочуть зберегти без трансформацій. А іншим навпаки цікава стилізація обличчя, коли робиться акцент на певні риси обличчя: осі, ніс, вуха, рот та інше.
"Як правило, мені вистачає 3-6 хвилин для написання шаржу. Спеціально позувати не потрібно. Мене часто запитують, що робити, чи потрібно посміхатися. Одна жінка зізналася, що навіть дихати боялася – наскільки це для неї було хвилююче, бо вперше її писав художник. А от момент коли закінчуєш роботу, віддаєш портрет людині і спостерігаєш реакцію – особливий у роботі", – зазначає Юлія Байрак.
Як повідомляв сайт vikka.ua, у майстерні черкащанки "народжуються" герої мультфільмів і казок.
