Новина про те, що ветеран-десантник, який захищав донецький аеропорт, подав до суду на народного депутата України, щоб захистити свою честь і гідність, викликала колосальну підтримку патріотів. Сам скандал вибухнув наприкінці червня, коли нардеп Антон Яценко ("Відродження") образив Олега Герваса – звинуватив його у "вбивствах мирних жителів і мародерстві" . Перепалка в соцмережах могла зійти нанівець, якби Яценко вибачився або заявив, що його сторінку у Facebook зламали. Однак народний обранець у коментарі журналістам не тільки не відмовився від своїх слів, але і заявив, що звернувся до СБУ з приводу загрози його життю.
Що сталося насправді, чому захисник ДАП вирішив звернутися до суду і на що він розраховує, а також про загрозливу тенденцію – в інтерв'ю OBOZREVATEL розповів Олег Гервас.
– Олеже, ви подали позов до суду на народного депутата і, схоже, вірите у правосуддя.
– Так, дійсно, я подав позов про захист честі і гідності. Я не міг вчинити інакше. Хочу, щоб Яценко спростував ті слова, які вже відомі читачам OBOZREVATEL та інших сайтів, або ж навів докази. Зокрема того, що я нібито є фігурантом кримінальних проваджень.
Він зганьбив мене, я хочу правди. Якщо у депутата є докази – нехай викладає, якщо немає – він має вибачитися.
Ну не можна так! Не може народний обранець безкарно поливати брудом.
– Ви вперше "зіткнулися" з Антоном Яценком?
– Перший конфлікт був, коли ми "зчепилися2 під його постом про Андрія Кизила. Це Герой України, наш уманчанин, я був одним з тих, хто ніс його труну…
Умань – маленьке місто, ми всі один одного знаємо, мої друзі служили з його батьком, я теж батька Андрія пам'ятаю – ще з часів строкової служби.
Молодий хлопець пішов служити, загинув за Україну і мене страшенно обурило, яке моральне право у депутата від "Партії регіонів", а зараз "Вiдродження", писати про Андрія. Це ті "регіонали", які довели країну до Майдану, голосували за диктаторські закони – зокрема і Антон Яценко.
Більше того, коли люди ставили запитання Яценку і просили уточнити, як і в якій війні загинув Андрій Кизило, депутат промовчав. Ми з ним вступили у перепалку, але того разу все закінчилося більш-менш спокійно.
Вдруге "зійшлися" під постами Яценка з його піаром. Він робить якусь річ за рахунок бюджету, за рахунок платників податків, а виставляє як своє досягнення. Мене це, як жителя Умані, обурило. Я вказав йому на цей факт. У коментарях підключилися його люди, почали мені розповідати всяке, а Яценко назвав мене ботом.
А востаннє вже заявив, що я не бот, а "реально мразь". І далі вивалив весь той бруд, що я під слідством, що мародер, вбивця та інше.
Це вже серйозно, це твердження, так що нехай надасть докази, що я притягувався з якихось військових злочинів, що є фігурантів кримінальних справ, а якщо немає – тоді він має вибачитися. Нехай зізнається, що це були неправдиві свідчення.
Заодно нехай розповість про свою позицію щодо всіх учасників АТО – Яценко не підіймає цю тему і ніколи не уточнює, з ким воює Україна.
Після демобілізації у вересні 2015 року я не був фігурантом жодних справ, мене не викликали в поліцію, не допитували. Я спокійно виїздив за кордон.
І я дійсно не можу зрозуміти, чому Яценко зробив таку заяву.
Може він вважає всіх учасників АТО на Донбасі злочинцями?
Може, відчуває свою безкарність? Може подумав, що я побоюся подати до суду? Але я знаю, що у мене немає жодних гріхів перед законом.
– Олеже, як ви потрапили до ЗСУ? Мобілізація?
– Я жив своїм життям і не думав, що доведеться знову піти в армію. Але попередня влада спровокувала протестний рух на Майдані, а потім у нас "віджали" Крим, почалося на Донбасі… Я не хотів, щоб все це дійшло до моєї рідної Черкащини, я не міг дозволити прийти біді і хаосу в моє рідне місто.
Перша моя спроба піти на війну, і це зафіксовано у військовому квитку, була 17 березня 2014 року. Я звернувся до Смілянського військкомату, моїх документів не знайшли – заново виписали, дали моброзпорядження і сказали: "Сиди вдома, ми тобі зателефонуємо".
Я продовжив працювати. Мене тоді не взяли, "перебирали" людей, у третю хвилю я знову звернувся.
Розмова у військкоматі була короткою:
– Доброволець?
– Так
– Куди завгодно?
– Куди завгодно. Війна ж.
Стільки хлопців загинуло, причому загинули мої знайомі, друзі… З мого будинку загинув Льоша, за кілька днів буде річниця його трагічної смерті. Загинули знайомі хлопці з інших підрозділів…
Я не сумнівався у своєму рішенні, я знав, що треба захищати Батьківщину. Ми зупинили окупантів, але зараз, через кілька років, бачу негативну, небезпечну тенденцію. Хочуть очорнити хлопців, які брали участь у Революції Гідності – тих хлопців і дівчат, які загинули або отримали травми. Йде цілеспрямоване знищення поваги.
Активістів, які виступають за реформи – вбивають, б'ють. "Кіборга" нашого у травні порізали у Києві, хлопця застрелили в Бердянську, дівчинці обличчя облили кислотою… Подивіться, що коїться. Все це спрямовано на дискредитацію волонтерського, АТОвсього руху.
Накручується, перекручується … Людей використовують.
– Гібридна війна. Днями ми розмовляли з Олексієм Цимбалюком, мені запам'яталися його слова: "В воюючiй країні за великим рахунком немає тилу. А взагалі треба чітко з'ясувати, де тил, а де передок. Я вважаю, що передок тут – у Києві. На сході пацани вистоять – як би не було погано і важко".
– Згоден. Ворог зрозумів, що "в лоб" нас не взяти, що будуть великі втрати, і почав діяти інакше. А подивіться, як "вносяться", героїзуються якісь незрозумiлі особистості? Та ж Надія Савченко. Є, звичайно, люди, які її підтримують, є ті, які підтримують Саакашвілі та інших, але все це вносить смуту в суспільство, і ми замість того, щоб консолідуватися в боротьбі з головним ворогом, об'єднуватися і допомагати армії – починаємо їсти один одного.
Погляди суспільства відводять в абсолютно інший бік – то АТОвці винні, то Порошенко, то ще хтось… Мене, як громадянина, обурює, що перекручується історія наших останніх 4-5 трагічних років.
І те, що зараз всіх поголовно воїнів АТО намагаються виставити як злочинців, в негативному ключі… У мене немає слів!
Я згоден, якщо ти скоїв злочин, то в удь-якому разі маєш бути покараний. Але це ж не масові випадки!
І ще. Не можна говорити тільки про погане. От поруч зі мною Максим Денисов – колишній бізнесмен. Людина, що пройшла АТО, яка була поранена, частково втратила зір – він встав на ноги, він живе, він брав участь в "Іграх нескорених". Максим не стоїть на місці, займається спортом, веде активне життя, чому про такі речі не пишуть?
Чому вже забули, що багато хто повернувся з війни i пішов у поліцію – і чесно служить? Прикладів багато! Хлопці знаходять себе після війни. Але на видноті лише негатив.
Коли через слова Яценка вибухнув скандал, друзі з Ізраїлю написали мені: "Що це за маячня? Щоб у нас у Кнесеті (парламенті Ізраїлю. – Ред.) хтось із депутатів кинув на адресу солдата ЦАХАЛ ось такі слова?! На цьому б закінчилася його політична кар'єра".
Взагалі приклад Ізраїлю цікавий, я в захваті від цієї країни. Маленька, обложена держава, але подивіться, яку економіку вони побудували, яку чудову армію. Подивіться, які цінності – любов до дітей, повага до старших і довіра до армії. Це ж не нав`яжеш – вони своїх солдатів реально поважають. Нам ще багато чому вчитися.
Пам'ятаю, як на Донбасі ми їхали на танку, підходить дід і російською мовою каже нам: "Хлопці, ви молодці, ви видаляєте ракову пухлину". Ми тоді відчували ТАКЕ пiднесення!
Пам'ятаю, як на ринку в Костянтинівці жінка, у якої брали овочі, здивувалася, що ми простягнули їй гроші. Каже: "Так ви ще платити будете?"
Ми в шоці, мовляв, пзвісно будемо. А вона: "Ті, що були до вас, тільки забирали". Це вона про окупантів.
Так, на звільнених територіях є не тільки патріоти України, а й сепаратисти, прихильники Росії, що зачаїлися. Але те, що ТУТ "політичні особистості", зокрема з Ради, роблять різні вкиди і промацують ґрунт, ображаючи воїнів… Яценко вкинув, Мураєв… Ви ж бачите, що відбувається.
У нас не садять за грати за лайк або перепост у соцмережах, ми не Росія. Але нашу демократію вже використовують як зброю проти нас. Будемо давати відсіч і домагатися справедливості. Іншого шляху немає.
Як повідомляв сайт vikka.ua, черкаський волонтер увіковічнив пам'ять "гіркого" Сходу у власному музеї.
