Кілька дописів останнього часу про ТЦК дали певну кількість матеріалу для арифметичного аналізу. Коментарів понад тисяча, видно тенденцію. Якщо бачиш найбільш агресивні, людоїдські і антидержавні коментарі, то практично 100% їх пишуть сторінки трьох типів – закриті, неактивні (останні дописи чи просто фото в профілі за 2022, наприклад, рік) і… група підтримки однієї конкретної політичної партії. У останніх якраз повна стрічка дописів і там все очевидно, контент і лексика специфічні, не переплутаєш.
На кожні пів сотні коментарів від військовослужбовців завжди знаходяться пара-трійка “побратимів”, які фактично солідарні з найрадикальнішою антитцкашною риторикою. Чи це вчорашні “вишеньки”, яких не дуже добровільно запросили виконати обов’язок чи просто персонажі несповна розуму, які не розуміють звя’зку між мобілізацією і можливістю поповнювати та ротувати підрозділи – не знаю. Але такі є, армія це дзеркало суспільства.
В половині випадків тут теж закриті сторінки і чи це справді вояки сказати важко, може бути і робота «русскої ботні» під чужим прапором. І ще – 99% реальних людей, особисто знайомих чи просто френдів, за якими давно спостерігаю, у розгойдуванні подібної тематики участі не беруть. Крім знову ж таки частини (не всіх) прихильників однієї конкретної партії. Чи це свідома її тактика чи низова ініціатива – не знаю. Але межу між критикою і антидержавною риторикою в багатьох випадках давно подолано.
- із допису Вахтанга Кіпіані в мережі Фейсбук
Вахтанг Кіпіані – український журналіст, сержант підрозділу “Хартія”