На 9 травня 2016 року в так званій "ДНР" знову заплановано розкочегарити старовинний паровоз, який, як і торік, проголосять "поєздом Пабєди", пише "Козацький край".
У 2015-у ця акція сепаратистів зганьбилася тим, що як виявилося, "равєснік русской Пабєди" паровоз Ер 775-07, задіяний для маскарадного пробігу між окупованими районами Донеччини і Луганщини, був виготовлений не тільки через 10 років після закінчення Другої світової війни, так ще й не в СРСР, а в Угорщині. Щоб уникнути повторного подібного "проколу", цьогоріч для подібної акції сепаратисти можуть задіяти вже котрийсь із паровозів, перегнаних у 2010-11 рр. до Донецька з Черкащини – за активного сприяння тодішнього губернатора нашої області Сергія Тулуба, який любив підписуватися як "Герой України". Донецькі газети в той час писали про те, що "по крупіцам собіраєтся коллєкція Музєя історіі і развітія Донєцкой желєзной дорогі" – насправді ж тоді у Донецьк перегнали цілих 5 раритетних паровозів з Черкащини і дійсно "крупіци", всього 2 паровози – з усіх 24 інших регіонів України, разом узятих!
"Масова депортація" уцілілих старовинних паровозів з Черкащини розпочалася наприкінці зими 2010 року. Витягли з депо черкаської Христинівки (хоча потім донецькі газети писали, що "старічкі ржавєлі под откритим нєбом") і погнали на Донецьк водночас три паровози: "Сормовський посилений" 1949 року, так звану "Ерку" 1953 року випуску і названий на честь головного більшовицького чекіста Фелікса Дзержинського ФД 20-2714 1939 року випуску. Причому, називаючи, звідки прицупили в Донецьк "трофеї", місцеві журналісти навіть не спромоглися уточнити, в якій області знаходиться Христинівка і написали просто: "паровози прібилі із-под Одєсси"…
Цього здалося мало: рознюхали, що на смілянській станції Шевченка є "Емка" 1933 року випуску. Під час Другої світової цей паровоз входив до "ОРКП НКПС" – особливого резерву колони паровозів Народного комісаріату шляхів сполучення. Ці паровози виконували особливі завдання Ставки Верховного Головнокомандування – зокрема, евакуювали з-під Сталінграда полоненого німецького фельдмаршала Паулюса і його штаб. "Емку" теж забрали на Донецьк…
Останнім у Черкащини відібрали чудовий паровоз, який машиністи лагідно називали "Сомом". СО (Серго Орджонікідзе) 17-3146 – майже стотонна потужна залізнична машина 1941 року випуску. Майже до самої "експропріації" часів влади "донецьких" паровоз винаймала київська тур фірма "Джерело" і катала по всій Україні, Росії і Європі багатих туристів з Німеччини, Нідерландів, Британії, США, Японії, Швеції… До паровоза, який у каталогах європейських тур фірм називали "вікном в Україну", чіплявся "готель на колесах" – декілька старовинних відреставрованих вагонів, у кожному з яких було по сім купе. Туристи в дорозі могли скупатися під душем не виходячи зі свого вагону, а могли сходити до окремого вагона з міні-сауною, могли посидіти у вагоні-ресторані, де шеф-повар готував на замовлення національні блюда практично усіх країн світу, а могли послухати живу музику у спеціальному вагоні з концертною залою. У складі команди, яка обслуговувала туристичний поїзд, були власні повари, музиканти, охоронці…
Автору цих рядків вдалося поспілкуватися з останнім машиністом "Сома", Валерієм Коваленком, який нині живе у Христинівці. Він розповів: "Найчастіше екскурсії на паровозі замовляли німці і голландці – вони люблять старовинну екзотичну техніку. Возив їх на Джанкой, Ізмаїл, Рахів, Львів, Білгород-Дністровський…
Паровоз був дуже надійним, хоч і повільним – їздив в основному з швидкістю 40-45, іноді 60-70 км на годину. На 240 кілометрів топка "з’їдала" 13-15 тонн вугілля.
Якось у гірському тунелі на перевалі в Західній Україні від перенапруги "вистрілили" водночас усі лампочки й датчики – порозліталося скло і настала темрява… Коли виїхали з тунелю на світло – треба було бачити очі німецького банкіра-туриста, який напросився їхати з нами в кабіні!
Іншим разом у кримській Феодосії прикордонники розбили прикладом вікно в нашому паровозі – подумали, що потужний прожектор "на носі" машини подає комусь у морі сигнали…
Але кожного разу наш "Сом" ремонтувався, тримався в ідеальному технічному стані. Шкода, що тепер він служить не Україні…"
Цей паровоз на Донецьк погнали взимку 2011 року, а в Христинівці, де колись було півсотні паровозів у депо, лише встановили на постамент недіючий паровоз, який притягли зі станції Цвіткове Городищенського району…
А христинівський "Сом" притягли на станцію Дебальцеве – там він пережив бойові дії минулого року. Проте достовірна доля усіх паровозів, відібраних на Черкащині, на сьогодні не відома. Від проукраїнських блогерів в Інтернеті з’являлася інформація про те, що сепаратисти пробували вивезти до Росії найцінніший "паровоз-танк" з музейної колекції, і вже розпиляли на металобрухт два паровози з Донецького музею – проте які саме, наразі невідомо. Директор музею ще зовсім недавно жив на підконтрольній Україні території і їздив щодня зі своєї станції з дивовижною назвою Скотовата на роботу в "ДНР". У останньому своєму інтерв’ю російській "Комсомолці" пан директор знову розповідав про те, що "коллєкція собрана Донєцком по крупіцах" і що її вимагає повернути українське Мінкультури. Після удару, нанесеного історії паровозної техніки на Черкащині у 2010-11 роках, в нашій області від неї не лишилося майже "ні крупіци" – тільки пару недіючих паровозів на постаментах…
Чи повернуть з Донецька залізних "полонених"? Швидше, котрогось із них знову змусять виконувати роль "Поєзда Пабєди" далеко від рідної Черкащини…
Як повідомляв сайт vikka.ua, Черкащиною пустять новий нічний дизель-поїзд.
