Черкаський восьмикласник Іван Прудіус за рік виграв обласне, всеукраїнське та чотири міжнародні змагання з дзюдо. Про ціну спортивних досягнень та перспективи українських спортсменів кореспонденту vikka.ua розповіли тренер Івана Алла Назаренко та мама хлопця Олена Прудіус. Сам же маленький дзюдоїст поділився з журналістом своїми поглядами на спортивну кар’єру та розповів про якості, які допомагають йому перемагати як суперників, так і себе самого.
У 2015 році тринадцятирічний черкащанин Іван Прудіус виборов усі перші місця на міжнародних та всеукраїнських змаганнях, а саме: VІІ-му Інтернаціональному турнірі з дзюдо у польській Варшаві, ІІІ-му Інтернаціональному турнірі з дзюдо у місті Іліополіс (Греція), на Міжнародному турнірі з дзюдо "Budapest Kupa – 2015" у Будапешті (Угорщина), у Міжнародному турнірі з дзюдо "Tallin Judo Cup 2015" в Талліні (Естонія), на Всеукраїнському Відкритому особисто-командному чемпіонаті України ФСТ "Динамо", на Чемпіонаті області з дзюдо серед дівчат і юнаків та VІІІ Інтернаціональному турнірі з дзюдо імені Н. Месаблішвілі – 2015.
Іван Прудіус (у центрі). Фото vk.com / Илья Назаренко
Щоб виховати спортсмена, треба вкласти чимало зусиль і коштів
Наразі юний спортсмен навчається у 8-му класі Першої міської гімназії Черкас. Всі тренування хлопця відбуваються за рахунок його сім’ї. Поїздки на змагання та участь в них теж оплачують батьки.
За спортивні досягнення, відповідно до Програми виплати муніципальних стипендій обдарованим дітям та учнівській молоді міста, Іван Прудіус отримує 200 гривень щомісячно.
"Це і вся допомога, яку нам надають. Приємно, що син став стипендіатом, але цих грошей не вистачить навіть на одну поїздку на змагання", – зазначає мати хлопця Олена Прудіус.
Вона розповіла, що за участь в українських турнірах приходиться заплатити від 70 до 100 гривень. Стартовий внесок за боротьбу в європейських змаганнях вартує від 30 євро.
"Спорт в нашій країні – це дуже дорого. Туди треба вкласти більше, ніж звідти отримаєш. Навіть, коли ти титулований спортсмен, не факт, що ця професія забезпечить тобі пристойне життя", – зазначила тренер Івана Алла Назаренко.
Тренер Алла Назаренко пишається своїм вихованцем
Вона переконана, що результати її підопічного суперечать загальноукраїнським тенденціям у спорті.
Дзюдо – Олімпійський вид спорту. Вважається другим за популярністю спортивним напрямом у світі. Та, за словами Алли Назаренко, це все не про Україну. "Наші спортсмени тренуються на власному ентузіазмі. Щоб досягти результатів, треба починати з раннього віку, і тут дуже важлива взаємодія батьки-тренер-учень. У мене були талановиті учні, але через те, що вони не бачили перспективи в спортивній кар’єрі, йшли. Мені, як тренеру, це дуже прикро", – каже вона.
Один з головних складових успіху – повага до супротивника
Сам Іван до своїх перемог ставиться по-філософськи та скромно. Він втратив відлік нагородам: має десь 80 медалей та 30 кубків.
Фото vk.com / Илья Назаренко
Одним із основних компонентів успіху на татамі Іван вважає повагу до супротивника. Звичайно, важливі техніка і досвід, які напрацьовуються під час тренувань. А ще добре, коли не підводить вдача. Та, за словами юного спортсмена, занадто покладатися на неї не варто.
"У прикмети не вірю. Але шкарпетки, в яких переміг уперше, зберіг і навіть одягав на наступні змагання (сміється). Та зараз вони на мене вже замалі", – розповідає Іван.
Юний спортсмен тренується шість разів на тиждень, а влітку – тричі на день
З трьох років Іван займався гімнастикою, а в шість батьки віддали його на дзюдо. Наразі у хлопця дуже щільний графік тренувань.
"Тренуюся шість разів на тиждень. Приходжу в зал після школи. Під час зимових канікул у мене по два тренування на день, а влітку – по три", – розповідає Іван.
За його словами, у школі та серед друзів йому не доводилося демонструвати прийоми дзюдо. "Я взагалі спокійна людина і мене непросто втягнути в конфлікт", – ділиться він.
На переконання Івана, підтримка родини грає вирішальну роль в його успіхах. "Мій батько – спортивна людина. Свого часу займався багатьма видами спорту . Інколи жартома стаємо з ним у спаринги", – розповідає хлопець.
Іван не вірить, що в Україні можна побудувати спортивну кар’єру
Про те, щоб покладатися на спорт, як на майбутню професію, Іван навіть не думає. Вже в своєму віці, він розуміє, що навряд чи спортивна кар’єра забезпечить йому гідне життя.
"Дзюдо – воно буде йти паралельно. Тим більш, що в цьому спорті завжди є куди розвиватися. Тільки один прийом можна вдосконалювати все життя. Тренерська діяльність зараз мене не приваблює, бо на прикладі свого тренера бачу, що це дуже складна праця", – переконаний Іван.
Солідарна з ним і його тренер, яка з болем пригадує, скільком яскравим спортсменам довелося вже в дорослому віці шукати собі заробітки.
Молоде покоління стає все більш розбещеним
Свого часу Алла Назаренко стала третьою дзюдоїсткою в світі серед поліцейських. Із власного досвіду та досвіду міжнародних змагань її підопічних вона робить висновок, що вітчизняні спортсмени сильніші, але їм не вистачає впевненості. Крім того, зростаючому поколінню все важче дається спорт.
"Спорт загартовує характер, робить людину амбіційною та працьовитою. Але для того, щоб досягати успіхів, ці якості теж потрібні. Якщо батьки не привчають дитину долати труднощі, йти до мети, досягнень не буде. Помітила тенденцію серед молодого покоління: вони не готові перемагати себе, швидко здаються, не хочуть вкладатися", – запевняє тренер.
Вона підкреслює, що дзюдо розвиває людину не тільки фізично, а й інтелектуально. Під час поєдинку треба зрозуміти, який прийом проти тебе використає супротивник. Треба вміти перехитрити його.
Жінка зізнається, що в неї навіть була ідея взятися тренувати дітей з інтернату. Але постало багато питань. Одне з них – поїздки на змагання та їхня вартість.
Як повідомляв сайт vikka.ua, на Черкащині визначили кращих спортсменів та тренерів.
