У Черкаському національному університеті відбувся вечір пам’яті Олександра Коцуконя з позивним “Арс”. Зібралися його рідні, побратими, волонтери, одногрупники, викладачі та студенти. Ініціювала захід мама Олександра.
ГАЛИНА ГАВРИЛЮК / ПРОРЕКТОРКА З ОСВІТНЬО-ВИХОВНОЇ ТА ІМІДЖЕВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Вона зателефонувала мабуть місяці два назад, і сказала, що Галина Миколаївна хочу згадати Сашу в університеті, в якому він навчався, але згадати не тільки свічками, не тільки зі сльозами, а згадати як молодого успішного, і веселого такого, харизматичного хлопця. Підключилися всі, і наш колектив вокальний з яким теж мама Олександра добре знайома, і студенти інституту української філології та соціальних комунікацій, де навчався Олександр.
Поділився спогадами про захисника його одногрупник.
ОЛЕКСІЙ МОЙСІЄНКО / ОДНОГРУПНИК ОЛЕКСАНДРА
Сашко був надзвичайно щирою та позитивною людиною. Коли дізнався, що Сашко служить в нацгвардії, зрозумів наскільки він є сміливим хлопцем, що для нього захист Батьківщини, ближнього свого є на першому місці.
ОЛЬГА ФЕДОРЕНКО / КУРАТОР ОЛЕКСАНДРА КОЦУКОНЯ
Познайомився із Азовцями і захопився цими бійцями. Він виношував мрію стати одним із них, бо вважав їх найкращими. Саша не боявся того, що він піде служити, він був психологічно і фізично готовий до цього.
Кураторка пригадує: Олександр був щирим хлопцем.
ОЛЬГА ФЕДОРЕНКО / КУРАТОР ОЛЕКСАНДРА КОЦУКОНЯ
Він завжди, коли я трішки там могла його посварити, як куратор за те, шо він там пари якісь пропустив, він завжди нахиляв голову, опускав очі, і казав : “Ольго Дмитрівно, мені трішки соромно, ну так сталося, тільки не дзвоніть мамі”
Вшанувати захисника прийшов і побратим Артем.
АРТЕМ, ПОЗИВНИЙ “ХОМА” / КЕРІВНИК ФОНДУ “ПІДТРИМАЙ 3 ШТУРМОВУ”
Я думаю ми повинні зробити так, що навіть коли воїн загинув, щоб його пам’ять жила вічно, щоб ми його пам’ятали, доносили це всим, щоб знали його всі, тому я думаю зараз ми цим і займаємось, це так і повинно бути.
Загинув Арс 22 березня 2022 року під час оборони Маріуполя від кульового поранення. Мама говорить про героя в теперішньому часі. Пояснює: так він живе для неї й досі.
ОКСАНА КОЦУКОНЬ / МАМА ОЛЕКСАНДРА
Поруч з ним я завжди почувала себе захищеною, і навіть зараз, коли його фізично тут немає, я відчуваю його підтримки. Я вдячна кожному і всім, хто несе пам’ять про мого сина, про всіх інших, тому що ми не маєм права про них забувати.
