У Біблії є притча про Самсона. Надзвичайна сила цього чоловіка ховалася… у волоссі. І коли волосся обрізали, Самсон втратив її.
У цій історії все навпаки. Десятки українських жінок обрізали своє волосся, втративши, можливо, одну з ознак жіночності. Вони йшли на такий крок заради десятків маленьких дівчаток, які зараз борються за своє життя. Не знаю, чи думали про це ті жінки, які обрізали свої розкішні коси, але я переконана, що сила їхнього волосся, безперечно, цілюща, і, без сумніву, стане одним із етапів одужання хворих діток.
Ця історія про те, як ідея може об’єднати, як вона може рятувати і як може змінити.
Ідея, яка об’єднує
Ті, хто бодай один раз переступав поріг онкологічного відділення, мабуть, пам’ятатимуть дивну тишу в цих коридорах, яка просто вбиває. Тому волонтери і просто небайдужі люди часто намагаються принести в ці заклади хоч якусь розраду: працюють клоунами, організовують свята або заняття з арт-терапії.
От такою волонтеркою була й Людмила Крижановська. Дитяче онковідділення вона відвідувала разом зі своїми одногрупниками ще в студентські часи, пізніше проект закінчився, а ідея, яка виникла в жінки тоді, так і не покидала її.
Ідея була дуже простою: у відділенні лежали дівчатка різного віку, і Люда часто спостерігала, що, окрім страшних і болючих процедур, вони проходили ще одне жахливе випробування: зрізали їхнє волосся, адже після курсу хімії воно просто саме випадало.
Часто діти не могли змиритися з новою “зачіскою”, адже в деяких до хвороби були довжелезні коси, дехто мріяв стати схожим на Рапунцель, хтось пишався своїми чорними кучериками. Ці лисі голівки, щільно обмотані яскравими хусточками, ці маленькі, ніжні, майже прозорі принцеси із такими сумними й дуже пронизливими очима залишаться за стінами відділення понурими й ображеними.
Окрім страшних і болючих процедур, вони проходили ще одне жахливе випробування: зрізали їхнє волосся
Вони часто не хочуть покидати стіни лікарні, бо їм страшно, що хтось їх побачить, адже тут усі однакові, а там… а там вони інопланетні кришталеві істоти без волосся.
І скільки б епітетів і різноманітних порівнянь ми не використовували, все одно неможливо передати того болю й відчаю дитини, у якої зістригають волосся.
Так у Люди виникло питання: “Чи можна полегшити той біль? Як?” І от у роздумах з?явилася ідея. А, може, хтось для них придбає перуки? Та купувати ніхто не поспішав.
Минув час, і у грудні 2018 Люда постриглася, а волосся вирішила віддати на ініціативу, яка займається виготовленням перук для онкохворих діток. Але от біда, таких в Україні не виявилося. Тож жінка зателефонувала своїй рідній сестрі Олені та ще кільком подругам – так і виникла ініціатива HairforShare.
Ідея може врятувати
У грудні дівчата-засновниці запустили сайт. На ньому розповіли про те, що хочуть створювати перуки для онкохворих дівчаток, а для цього їм потрібні кошти та волосся.
За кілька місяців їх просто засипали сировиною. Адже на ініціативу відгукнулися десятки жінок і дітей зі всієї України і навіть ті, хто мешкає за кордоном.
Мар’яна Тріль. Волосся не стригла більше 15 років. Живе в Римі. Хотіла допомогти діткам і підтримати їх. Опісля її приклад надихнув ще десяток жінок, які мешкають в Італії.
Юлія Лавришин. Вирішила змінити імідж, а волосся викидати було шкода. Із соцмереж дізналася про ініціативу й вирішила, що це чудесна можливість подарувати дітям усмішку.
Але кілограмів волосся було недостатньо. Адже самі дівчатка зробити з нього нічого не могли. Тож ініціаторки почали шукати тих, хто займається професійним пошиттям перук – пастижерів, а таких в Україні виявилося одиниці.
Та навіть після того, як їх знайшли, виявилося, що ціна на пошиття була захмарною, адже вартість однієї перуки з волоссям – приблизно 800 доларів, а за пошиття із власного доведеться заплатити від 10-15 тисяч гривень.
Так у команді HairforShare з’явилася Інна Костельова – професійний перукар та пастижер із Києва. Саме ця жінка погодилася робити перуки для дітей за утричі меншою ціною.
Фактично за півроку дівчатам зі Львова вдалося зібрати більше тридцяти кілограмів волосся, гроші та створити вже близько 10 перук. Насправді виготовлення одного виробу – це дуже кропітка робота. З кожної дівчинки знімають мірки і, звичайно, враховують її побажання.
Ідеї змінюють
В Україні щороку потрібно 60 перук для різних онковідділень
Неподалік Хуста є село Сокирниця, у ньому мешкає Галина Цьока зі своєю великою і дружньою сім’єю. Кілька років тому в їхні двері постукала біда: наймолодша Анна захворіла. І це не був звичайний грип – лікарі діагностували лейкоз.
Спершу хворобу вдалося подолати, але за два роки вона знову повернулася, рецидив важко переживала і мама, й донечка, адже після першої хімії довелося зрізати все волосся.
Звичайно, сльози, звичайно, не хотілося Анюті все це приймати, але вибору не було. І от коли на одному зі свят дівчинку запитали, про що вона мріє, вона зізналася: про перуку.
Це побажання хворої передали волонтерам, а вони знайшли Люду та Оленку, зняли мірки й пошили дівчинці перуку. Саме завдяки їй після повернення зі столичної лікарні Аня не побоялася піти до школи, адже її нова зачіска мало відрізнялася від старої – вона була ідеальна, а дитина щаслива.
Нещодавно сестри підбивали підсумки своєї роботи і з’ясували, що в Україні щороку потрібно 60 перук для різних онковідділень. Це багато. Окрім дитячої онкології, є інші хвороби, які теж спричиняють випадіння волосся, а це ще плюс до тих 60. Тож зараз ініціатива HairforShare й далі потребує волосся і насамперед коштів, адже за перуки потрібно платити.
До речі, дівчата-ініціаторки не планують на цьому зупинятися. Схожі проекти давно існують за кордоном, їх засновники працюють не тільки з дітьми, але й із дорослими жінками. Тож коли вдасться налагодити все у дитячому секторі, Люда та Олена Крижановські планують таки зайнятися й перуками для дорослих, адже цей напрям є не менш важливим, а інколи й не менш болісним.
Ірина Папірник
Cайт vikka.ua повідомляв, чи готова черкаська медицина до тотальної комп’ютеризації.
Ми не набридаємо. У нашому Telegram каналі – тільки найважливіші та найактуальніші новини.
