20 серпня Шевченківський національний заповідник у Каневі відзначає своє століття. Це символ національної пам’яті та духовності, місце сили, яке протягом ста років формує культурний простір України. Його історія почалася у серпні 1925 року, коли на Чернечій горі було створено музей-заповідник «Могила Тараса Шевченка». Це була перша в Україні історико-культурна пам’ятка такого рівня. Вона від самого початку мала величезне значення для національної ідентичності.
Сучасного вигляду заповідник набув у 1939 році, коли відкрили літературно-меморіальний музей. Тоді ж встановили бронзовий пам’ятник авторства скульптора Матвія Манізера. Архітектурне вирішення музею належить Василю Кричевському — одному з найвидатніших українських митців ХХ століття. Автор втілив у ньому елементи українського архітектурного модерну. Відтоді Чернеча гора стала справжнім місцем паломництва для українців та друзів України з усього світу.
За ці сто років заповідник перетворився на величний культурний центр. У його межах понад дві з половиною тисячі гектарів охоронних територій, вісім пам’яток культурної спадщини та музейна колекція, що налічує понад двадцять тисяч унікальних експонатів. Тут зберігаються архівні документи, особисті речі поета, мистецькі твори, а також матеріали, що розкривають історію розвитку національної культури. Однією з найдавніших складових комплексу є Тарасова світлиця, заснована ще 1884 року, яка стала осередком народної пам’яті про Кобзаря.
Сьогодні Шевченківський національний заповідник у Каневі — це не лише місце вічного спочинку поета, а й простір, де зустрічаються минуле, сучасне й майбутнє. Тут відбуваються наукові конференції, літературні та мистецькі заходи, фестивалі та творчі зустрічі. Це місце, яке об’єднує українців, дарує натхнення митцям, науковцям і молоді та нагадує кожному відвідувачу про силу слова і духу Тараса Шевченка.
Столітня історія заповідника — це дороговказ для прийдешніх поколінь, які виростають із глибокою повагою до своєї духовної святині та вірою у майбутнє України.
