Одна хвилина – це дуже багато. Якщо сумніваєтеся, запитайте пожежників. Вони, як ніхто, знають ціну часу. Особливо, коли під загрозою людське життя чи постало питання боротьби зі стихією. Вони приходять на допомогу і людям і тваринам. Збираються за хвилину, а за декілька вже доїжджають на місце. У їхній професії неможливо передбачити, як пройде робочий день. За добу в частині може не пролунати жодного виклику. А в неспокійний день виїжджають до 10 разів. Про тихі та навантажені будні у пожежно-рятувальній частині Черкас дізнавався кореспондент сайту vikka.ua.
Ще немає 8-ої ранку, а у першій пожежно-рятувальній частині Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області у розпалі зміна караулів. На добу заходить нова група надзвичайників. Керує процесом начальник частини майор цивільного захисту Сергій Битяк. Головне питання порядку денного – організація роботи рятувальників на святкуванні Дня міста. Адже у святкові дні доводиться бути особливо пильними.
Спілкуємося з Сергієм Битяком про наболіле: оснащення машин та питання під’їздів рятувального транспорту до багатоповерхівок.
"Виїзна драбина – 30 метрів. Можемо дістати до 10 поверху, а вище вже неспроможні. Такої техніки у нас немає і це дуже проблемне питання. Крім того, нашим машинам часто перегороджують шлях бетонні загородження, які люди ставлять на дорогах у своїх дворах. Не можемо нормально під’їхати до будівель: об’їжджаємо, прокладаємо пожежні рукави, а на все це витрачається час", – зазначає начальник частини.
Водій караулу Євген Зуєв додає: місцеві водії часто не вважають за потрібне пропускати на дорогах рятувальний транспорт, що їде на термінові виклики. Хаотичне та невпорядковане паркування у дворах багатоповерхівок теж додає пожежникам чимало клопоту.
Рятувальники зазначають, що виклики бувають геть різними і один не схожий на інший. Буває таке, що у якійсь квартирі потрібно відчинити двері, допомогти лікарям знести хворого по сходах до "швидкої".
"Траплялися випадки, коли господарі залишали щось на плиті та забували. Ішов дим і сусіди телефонували на "101". Колись приїхали на такий виклик. Виявилось, що господар квартири спить у сусідній кімнаті. Людина просто прийшла дуже стомлена з роботи. Колись евакуювали цілий під’їзд. Хтось зберігав автомобільні шини у приміщенні під’їзду, яке призначене для сушки білизни. Вони загорілися і було сильне задимлення", – розповідає Євген Зуєв.
Звичка зносити непотріб у будинок для декого виявляється небезпечною.
"Колись через це довелося евакуювати близько 30 осіб – всіх мешканців під’їзду. Неблагополучна людина понатягувала у квартиру багато мотлоху і ці речі загорілися", – розповідає рятувальник Олександр Ведула.
У частині кажуть, що дуже важко рятувати дітей. В екстремальних ситуаціях малеча може сховатися і рятувальниках доводиться розшукувати їх у житлі.
"Ховаються у шафах, під ліжками, всюди, де можна залізти. Колись приїхали на виклик: пожежа у квартирі. Сусіди повідомили, що там є діти. Ми їх шукали, шукали. Вже ліквідували вогонь, а їх немає. Виявилося, що вдома дітей тоді не було", – розповідає пожежник Сергій Білецький.
Він пригадує, як брав участь у гасінні масштабної пожежі в Городищі, коли з рельсів зійшли 20 цистерн із нафтопродуктами. Разом з ними загорілися і житлові будинки.
"О 6-ій ранку, відчергувавши майже добу, виїхали на виклик. Гасили пожежу десь до 16:00. Паливно-мастильні матеріали горять дуже добре, тож гасити було важко", – каже Сергій Білецький.
Окрема тема у рятувальників – тварини. Зазначають, що рятувати котів найчастіше викликають пенсіонери. Колись за спасіння чотирилапого навіть окремо телефонували та дякували.
"Торік узимку кіт заліз на дерево, а злізти не зміг. Він добу нявчав на весь двір, не давав усім спокою. Коли його зняли, одна сердешна жінка його одразу прихистила, відгодувала. А потім через якийсь час ще нам дякувала", – пригадує рятувальник.
Заступник начальника частини Сергій Лобунець рік працює у Черкасах. До цього гасив пожежі та рятував у Києві. Каже, що на таку службу йдуть справжні фанати своєї справи. Робота буває надто важка як фізично, так і психологічно. Адже не завжди вдається врятувати людей. Під час гасіння пожеж гинуть і самі рятувальники.
Так у Києві загинув його товариш і він навіть чув у рацію його останні команди: "Давай воду! Закінчується вода!". Після цього зв’язок обірвався.
"Це була гучна пожежа у двоповерховому будинку на Сагайдачного. Палав дах і вони пішли всередину шукати місце займання… Безпека праці на першому місці, бо вся вона написана кров’ю", – зазначає він.
Незважаючи на екстремальну роботу, а може, саме завдяки їй, колектив у частині дуже згуртований. Є свої традиції та ритуали. Наприклад, сніданок. ДСНСники збираються за одним столом.
"У нас тут все спільне. Є своя невеличка кухня", – кажуть вони.
По-особливому проходить посвята у рятувальники.
"Новачка беруть на масштабну пожежу. До вогню одразу не підпускають, а після гасіння обливають водою з ніг до голови, великим натиском води. Коли йде зміна караулу, то тим, хто заходить на добу, бажають сухих рукавів. А також є прикмета не начищати взуття до блиску, бо обов’язково буде виклик на пожежу. Раніше пожежники носили вуса та бороди, але це було необхідністю. Бо дихальних апаратів не було. Вони змочували тканину і чіпляли на обличчя", – поділився професійними звичками заступник начальника частини Сергій Лобунець.
Балони з киснем дуже важкі, але вкрай необхідні у роботі
Як повідомляв сайт vikka.ua, черкащанин постраждав під час пожежі у власному будинку.
