82-річна Тетяна Войтюк із пораненим горлом два дні пролежала в будинку у Звенигородці. 20 березня її душив і порізав ножем 32-річний Михайло Горецький.
У сусідній кімнаті чоловік вбив 31-річну Надію Новакович, яка мала чотирьох дітей. Вона допомагала по господарству Тетяні Войтюк. Була на шостому місяці вагітності, пише Gazeta.uа.
"На тітку не раз нападали, – говорить сусідка бабусі Галина. – Якось були залізли наркомани. Били палицею по голові, питали, де гроші, винесли посуд алюмінієвий".
Тетяна Войтюк поховала чоловіка Миколу 1998-го. Дітей у подружжя не було. 11 років майже не ходить. Має 12 племінників. Хату оформила на 68-річну Ніну Полегенько зі Звенигородки. Та з чоловіком і дітьми обіцяла доглядати.
Жінка живе в кухні – 1,5х2 м. Повітря тут важке. На столі під вікном електроплитка, черствий хліб.
"Сьогодні доїла кашу. Раз на тиждень родичі приносять, – плаче Тетяна Ісаївна. – Нашо мені така мука на старість? Я порізана, шия опухла, ковтати не можу", – розв'язує хустку.
Фото: Ірина Патлатюк
На шиї – великі синці, порізи. На халаті – кров.
У кімнаті, де загинула Надія Новакович, на стоптаному килимі розкидані копійки й ґудзики. На телевізорі стоїть пляшка горілки.
"Надю племінниця по газеті найшла. Сказала, що приїдуть хороші чоловік і жінка зі Стебного, без дітей. Я думаю: хай будуть, помагатимуть, – каже Тетяна Войтюк. – Надя могла дров унести, по воду ходила. Два рази мене купала. Витерла спину живокостом. Їсти варила. Але вставала в 11 часов. Мабуть, випивали. Казала, що робила в Києві і з нею не розщиталися. Позичила в мене 200 рублів. Відер троє у мене картошки з'їли".
Михайло Горецький, який жив із загиблою, за словами бабусі йшов рано на роботу.
"Увечері вони сиділи в кімнаті, – згадує події 20 березня Войтюк. – Тоді йде до мене той мужчина. Схватив за шию, почав душити руками, тоді – хусткою. Колов ножем. Далі не пам’ятаю нічого. Прийшла я до тями у суботу опівдні. Встати не можу, Надя не озивається. Аж у неділю я встала помаленьку. Відкрила двері в її кімнату. А там якісь речі на ліжку. Штовхнула палицею — щось важке. Одну ногу її видно. Глянула – а я вся у крові. Почала у вікно стукати, щоб сусіди почули. Кричу: рятуй, бо я поколота і труп у хаті".
За словами фельдшера Марії Іванової, у бабусі серце здорове, але є підозра на струс мозку.
Тетяна Войтюк отримує 1600 гривень пенсії. За ці гроші просить селян купувати продукти, дрова та ліки. Наймає людей носити воду.
Родичі відмовилися від допомоги соціальних служб
"До Тетяни Войтюк ходили наші соцпрацівники. Так сталося, що жінку обікрали. Вона заявляла, що то ми. Міліція злодіїв знайшла, то були не наші люди. Але племінниця Тетяни Ісаївни відмовилася, щоб соцпрацівник навідував жінку. Сказала, найме оглядальників", – розповідає Оксана Лісова, начальник управління соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації.
За словами соцпрацівниці, Тетяна Ісаївна потребує особливого піклування.
"Соцпрацівник буває двічі на тиждень по 2 години. Але доглядати лежачу людину не може. Від будинку-інтернату вона відмовилася. Там було б легше — п'ять разів годують, купають, одягають. Також приходять лікарі. Але рішення має прийняти самостійно. Відправити насильно ми не можемо. Або родичі, на яких оформила хату, мають її доглядати. Ми згодні провідувати Тетяну Ісаївну, як інших підопічних. Ходити за продуктами, ліками, платити за комунальні послуги, оформляти субсидію", – говорить Оксана Лісова.
Жінці потрібно було укласти договір довічного утримання, де прописати необхідні моменти.
