Любов до книг – то назавжди. Це підтвердить кожен, хто знає, як це – занурюватись в захоплюючу історію і жити у ній, аж поки жадібно не перегорнеш останню сторінку. А потім ще потрохи подумки доживаєш маленьке життя, яке щойно догортав. Однак за всім романтизмом результату, який ми з вами тримаємо в руках, придбавши книгу, стоїть досить непроста історія її видання.
Так, уявіть собі, шлях книги із шухляди її автора до вас в руки досить тернистий. І фактично зовсім неможливий без участі видавництва. Сьогодні поговоримо про все закулісся видавництва книг і про перепони, які зустрічаються українським авторам у цьому процесі. Особливо тим, кому не пощастило (чи навпаки – пощастило) народитись не в столиці, а в провінційному місті. Адже підкорювати літературний олімп їм трошечки складніше.
Українського – таки більше
Згідно з даними Державного реєстру суб’єктів видавничої справи, станом на 1 січня 2020 року, в Україні діє 7543 організації, які займаються виготовленням видавничої продукції. З них – близько 5000, які займаються виключно видавничою діяльністю. Однак, на жаль, деякі з них не видають жодної книги протягом року або ж видані екземпляри не мають коду ISBN, за яким ведеться облік виданих книг, а отже – юридично залишаються рукописами.
Втім протягом останніх років у видавництві спостерігається позитивна тенденція – зростання саме україномовних видань. Так, за даними Книжкової палати, оприлюдненими у вересні 2019-го, минулоріч світ побачили 21 мільйон 543 тисячі 700 примірників україномовних книг та брошур. А це – на 109,2% удвічі більше, ніж за аналогічний період 2018-го. Тоді як тиражі книжок російською мовою впали на майже 4%. Такий стан книжкового ринку видавці пов’язують, перш за все, із власними громадськими позиціями і, звичайно, з попитом читачів. І додають: сприяє цьому ще й закон про українську мову, який рівно рік тому вступив у силу і обмежив кількість російськомовного контенту на ринку.
Тож нарешті україномовна література в Україні стала конкурентною. Попит на неї є, але й пропозиція, варто сказати, – також. Головне – в своєму бажанні бути прочитаним не ховати твори в ту саму шухляду, а проявляти ініціативу. Тільки так і ваші твори красуватимуться на яскравих полицях навіть найбільших книгарень країни.
Щоб купити за гонорар не лише картину
Молодий черкаський письменник, журналіст Назарій Вівчарик на сьогодні вже встиг видати друком дві власні книги, ще два твори автора вийшли в онлайн-форматі. Містичну повість “Ті, що живуть під землею” та детективну збірку “Справи старого Арчі” можна звантажити на електронні пристрої і читати лише так.
Письменник вважає: дві друковані книги – це вже справжні книги, бо їх можна погортати. Це містична повість “П’ятеро як один”, видана у 2017-му (отримала відзнаку на Всеукраїнському літературному конкурсі прозових україномовних видань “Dnipro-book-fest-2019″) та збірка короткої прози “Те, що серед нас”. Обидві вийшли у видавництві “Мандрівець” (м. Тернопіль), а онлайн-книги у мультимедійному видавництві Стрельбицького.
Світлина з “Фейсбук”-сторінки Назарія Вівчарика
Автор ділиться своїм алгоритмом звернень до різних видавців: подавав рукопис, писав декілька слів про себе і додавав список своїх публікацій у літературних виданнях, а список цей тоді вже, каже, мав непоганий.
Стукати довелось багато: деякі видавництва відмовчувались, хтось – відмовляв.
Письменник розповідає, що для сучасних авторів існує два варіанти фінансування видання: або за власні кошти (це простіше), або за кошти видавців. Другий варіант, звичайно, кращий, він надихає і означає, що в автора вірить не лише він. Однак, аби втрапити в цей варіант, видавця потрібно якось зацікавити собою.
Письменник розповідає: з гонорару, який отримав за збірку малої прози “Те, що серед нас” купив картину з зображенням Тараса Шевченка і поповнив нею фонди у черкаського музею “Кобзаря”.
А от видаватися за власні кошти мають змогу далеко не всі автори.
Світлина з “Фейсбук”-сторінки Назарія Вівчарика
Часто письменники-новачки, які видаються самотужки, зустрічаються з проблемою розповсюдження книг. Легше, знову ж таки, якщо налагоджена співпраця з видавництвом. Тому саме в інтересах автора – всіляко долучатись до презентації своїх творів, їздити з видавництвами на різноманітні книжкові фестивалі, рекламувати в соцмережах і свою книгу, і видавництво. На переконання Назарія Вівчарика, будь-який автор автор повинен розуміти, що видання книги – частина роботи, треба її всіляко презентувати, щоб вона продалася.
І хоч видання книг – дійсно недешеве задоволення, це насправді вигідно, впевнений Назарій Вівчарик.
Не припиняти вчитись
Щоб залишатись затребуваним і цікавим автором, потрібно постійно розвиватись і удосконалювати свої знання та вміння, впевнена відома черкаська письменниця Тетяна Брукс. На сьогодні в неї вийшло друком вже 11 книг різними мовами, 8 – в електронному вигляді. Ще два романи поки що невидані. Один із них знаходиться у столиці на редакції, адже пишеться за програмою літературної освіти під кураторством Олександр Мехеда. Такого куратора авторка вибрала сама, адже знайома з його творчістю і хоче пізнати щось нове в літературному мистецтві.
Світлина з “Фейсбук”- сторінки Тетяни Брукс
І ділиться першим секретом успіху книжкового автора:
Основне для будь-якого письменника, новачка чи вже досвідченого – приймати і навіть шукати конструктивну критику. Відчувати те, що на часі і рости разом з ним.
Співпрацювати авторці довелось із багатьма видавництвами і вона впевнена – головне вдало обрати своє одне або кілька, не розпилятись на ті, які спеціалізуються не на твоїх темах чи мають не прописані обмеження по віку. Так-так, вік, як стверджує Тетяна Брукс, – дуже важливий аспект. Адже більшість видавництв в Україні у своїх конкурсах і співпраці частіше віддає перевагу молодим авторам, адже попереду ті мають набагато тривалішу перспективу, ніж письменники старшого віку. У цьому Брукс переконалась на власному досвіді і прикладі кількох українських видавництв.
Світлина з “Фейсбук”- сторінки Тетяни Брукс
То ж кожен автор має розуміти і аналізувати, в яке видавництво він пише. І не соромитись пропонувати свої твори.
Назарій Вівчарик, Тетяна Брукс та Лариса Ніцой
Мистецтво створення книги
Одразу кілька своїх книг, серед них – і “Правдива історія про Болто і Того” Тетяна Брукс видала у черкаському видавництво Юлії Чабаненко. Те у місті працює вже протягом 16 років. Географія авторів, які друкуються тут, не обмежується лише Черкасами. Ба більше, не лише Україною, адже мали замовлення аж із Нью-Йорка.
Найголовніше для початку роботи, каже пані Юлія, – щоб автор мав мужність видати книжку. І, звичайно, був готовим довіритись видавцю.
Видавчиня не хоче, аби усі книги, які виходять в неї, були подібні одна на одну, як сестрички й братики. Адже різні автори, різні тексти, викликають різні емоції, то і книжки мають бути різними. Тому кожну з них прагне зробити унікальною.
Щодо вартості книг, існує пряма залежність між нею і тиражем видання: чим більше книг можна віддрукувати, тим меншою буде собівартість. І навпаки – невеличкий тираж обійдеться дорого. Видавці кажуть: наклади у 100-200 примірників – буквально золоті для авторів.
Не береться черкаська видавчиня і за одиничні наклади до 10 екземплярів. Впевнена: будь-яка книга повинна пережити людей. Малий же тираж означає друк на принтері, а отже вже за кілька років тонер на сторінка обсиплеться, залишииться лише тінь замість друку.
Про кожну віддруковану книгу видавці звітують у Книжкову палату, там, як у величезному архіві, зберігаються екземпляри усіх виданих книжок з присвоєним номером ISBN в Україні.
А як за океаном?
Автобіографічна книга Тетяни Брукс “Ангел мой” була видана в трьох видавництвах і трьома мовами: російською – у видавництві Юлії Чабаненко та українською під назвою “Бережіть янголів своїх” – у харківському “Віват”, англійською в американському видавництві Publishing consulting.
У США працює зовсім інша схема. Якщо в Україні автор може просто прийти до видавництва, або надіслати йому свій твір, то американські письменники перш за все мають знайти агента, який зрозуміє, що він на цьому творі може заробити гроші.
Якщо “кастинг” у агента пройдений, він купує в автора твір або пропонує якісь альтернативні умови співпраці. Далі вже пошук видавництва – виключно його справа.
Пані Тетяна пригадує: реалізувати задум видатись в США було непросто.
Популяризувати книгу серед черкащан
Аби давати потужний старт місцевим авторам та залучати якомога більше містян та областян до читання, 10 років тому в Черкасах з’явилась Громадська організація “Книжковий маестро”. Адже місто з такою потужною історією видавничої справи (саме тут на початку 20-го століття функціонувало легендарне видавниче товариство “Сіяч”, в якому друкувались Гулак-Артемовський, Іван Франко, Нечуй-Левицький та інші), не може бути таким, що не читає. Очільницею і однією з ідейних натхненниць “Книжкового маестро” стала Юлія Чабаненко. Пригадує, як крок за кроком буквально “вчили” черкасців читати
Світлина – офіційна “Фейсбук”-сторінка Черкаського книжкового фестивалю
Так з’явився Черкаський книжковий фестиваль, який встиг відгриміти вже тричі, подекуди навіть без будь-якої фінансової підтримки місцевої влади. Проведенню четвертого завадила епідемія коронавірусу й карантин, однак його організатори сподіваються надолужити згаяне вже в наступному році.
Світлина – офіційна “Фейсбук”-сторінка Черкаського книжкового фестивалю
Адже попит на такі заходи в Черкасах є – щороку за три дні фестивалю його відвідує до 9 тисяч гостей. Імениті українські видавництва і автори охоче їдуть до Черкас, де читачі виявились спраглими до книг. А про черкаських письменників та їхні творіння дізнається вся країна.
Як раніше повідомляв сайт vikka.ua, головний герой фільму “Чорний ворон” розповів про відносини з Росією.