На Черкащині священник працює на автозаправці

Отець Віталій із села Драбівці протягом 18 років проповідує Боже слово. А нещодавно чоловік влаштувався на роботу помічником оператора на автозаправній станції поблизу села Нова Дмитрівка.

Про це пише "Золотоноша.City".

Проїжджаючи повз, люди впізнають священника і просять благословення на дорогу. А ті, хто його не знають, дивуються його майже двометровому зросту і не вірять, що цей чоловік – священнослужитель.

Отець Віталій родом з Одеської області. Колись працював газозварником. Каже, на все воля Божа. Спочатку чоловік пішов у монастир, а після благословення духовного наставника став священником. Після освячення його направили на службу до Корсунь-Шевченківського району. Батюшка прослужив там п’ять років, а потім його перевели ближче до Красногірського монастиря. Цьогоріч виповнюється 14 років, як він проповідує у Драбівцях.

"У кожного є своя місія: хтось пече хліб, інший працює зварювальником, а хтось має людські душі вести до спасіння", – пояснює чоловік.

Дерев’яна Свято-Троїцька церква у Драбівцях – пам'ятка національного значення, побудована у XVIII столітті. Це – єдиний храм для жителів трьох прилеглих сіл: Драбівець, Маркизівки та Сеньківців. На жаль, з плином часу святиня почала руйнуватися. Незважаючи на проблеми, служба традиційно проходить у суботу, неділю та святкові дні. Свого часу приход у Драбівцях налічував багато селян, нині – їх усього 12, враховуючи людей з інших двох сіл. За словами священика, молодь зараз старається виїхати з села: хто на заробітки, хто – в місто. Прихожан не додається.

На автозаправку чоловік вирішив піти, щоб підзаробити. За його словами, священнослужителі не мають заробітних плат, а живуть за рахунок пожертвувань мирян. Каже, що на життя йому вистачає, однак має допомагати ще й своїй мамі. Вона має інвалідність, проживає в Одеській області. Тому вирішив шукати роботу. Це виявилося нелегко. Та якось у розмові з начальником заправки розповів про свої невдалі пошуки. Підприємець запропонував батюшці вакансію.

"Автозаправка – це своєрідний приход, – посміхається священнослужитель. – Проїжджаючи повз, люди впізнають мене і просять благословення на дорогу. Або ж кажуть: помоліться за мене, я їду на операцію. Подорожні можуть у будь-який момент звернутися до мене, я завжди вислухаю, підтримаю і помолюся. У нас дружний колектив. Мене всі нормально сприймають, звертаються за порадою. Звісно, спочатку, дізнавшись, що я священник, соромилися, не знали, що сказати при зустрічі, підбирали слова. Але ж я пояснив, що такий, як усі, тому не варто ставитися якось запопадливо чи продумувати свої кроки", – згадує перші дні роботи отець Віталій.

Він також додав, що на першому місці в нього все ж залишається служба. Це – стан його душі. А завдяки тому, що його духовний наставник дозволяє йому служити і працювати, він суміщає приємне з корисним.

"Зазвичай, люди йдуть в церкву, коли трапляються якісь негаразди. У нашій ситуації сталося навпаки: батюшка пішов у народ і паралельно з роботою наставляє, радить та благословляє, розширюючи таким чином своєрідну паству", – підсумував отець Віталій.

Як повідомляв сайт vikka.ua, три парафії на Черкащині перейшли до Православної церкви України.

Будьте завжди в курсі найсвіжіших новин – підписуйтесь на наш канал в Telegram!

 

0 0 голосів
Рейтинг статті
Підписатися
Повідомте про
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Стали свідком новини? Тисніть тут
booked.net