Місяць війни: чим жила Черкащина ці дні (ВІДЕО)

Від паніки до потужного волонтерського фронту. Таку трансформацію пройшли Черкаси за місяць війни. Після перших вибухів у Києві 24 лютого, перших повітряних тривог у Черкасах – містян охопила паніка. Одні тікали з міста, інші створювали довжелезні черги в аптеках та на заправках. А після оголошення тривоги масово ховалися у сховищах.

Ввечері 27 лютого над обласним центром вперше збили ворожий безпілотник. Загалом за місяць на території області піротехніки вилучили більше трьох сотень вибухо-небезпечних предметів. У кількох випадках уламки збитих ракет влучали у житлові приміщення. Завдавали руйнації, спричинювали пожежі. Проте, на щастя, обходилося без жертв.

Після перших днів панічних атак черкащани швидко оговтались.(00.34) Давній козацький край взявся зміцнювати свої кордони. Тонни піску привозили, пакували і розвозили для укріплення фортифікаційних споруд.

Олександр, черкащанин:

 Якщо свою армію не кормиш, то будеш кормити чужу армію. 00.54

Черги бажаючих вишикувалися до військкоматів. Черкаська тероборона пройшла вишкіл, озброїлася та зайняла бойові позиції.

Оборонятися вчилися і цивільні. Необхідні знання встигли засвоїти всього за кілька днів до війни.

Хто не воює – той рятує. Вся область перетворилася на суцільний волонтерський хаб. Передусім черкасці взялися підтримувати бійців передової та цивільних у гарячих точках. Усім світом збирають ліки, одяг, провізію.

Для тисяч вимушених переселенців місто стало транзитною зупинкою між спаленим ворожими снарядами минулим до спокійного життя.

Катерина приїхала з Волновахи, що на Донеччині. Разом з вагітною сестрою та маленькими дітьми. ЇЇ чоловік залишився там, захищати дім. Який російські окупанти майже зрівняли з землею.

Катерина, переселенка.

«Там друзі його засипані, в підвалах. Я не знаю, як вони на зв’язок виходять, раз в двоє суток. Їх не можуть розкопати ніхто. Тільки машина під’їжджає, начинається обстріл. Русские вигачат там по мирным жителям. Там сталько трупов валяется. Я даже не знаю, куда они девать будут ети трупы

Чимало біженців вирішили осісти на території області. Душевні рани часто лікують волонтерською роботою. 15-рійній Марії із родиною вдалося вирватися із пекельного Ірпеня.

Марія переселенка:

5 марта начал ся штурм ирпеня, зашли танки… отключили свет, газ воду. Просиділи 12 дней и всетаки решили віехать

І армії допомагають і економіку рятують. Черкаські підприємці налаштовують роботу між сиренами, щоб вберегти бізнес та зберегти робочі місця.

Андрій, власник пекарні:

тому перше було бажання робити щось корисне, щоб бути корисним своїй країні, те що вмієш робити. В даному випадку – пекти хліб.

Паралельно у Черкасах свою роботу перепрофільовують і громадські організації. На меті мають допомогти підприємцям із релокацією бізнесу із небезпечних районі у Черкаси.

Іван Подолян керівник Черкаського інституту міста:

Тут дві задачі: бізнеси, яким треба підшукати площу, склади. Для бізнесі, які мають контракти і мають намір їх виконувати, то в Черкасах є виробники, які готові підхопити ці контракти і виконувати, отримати виручку і перезапустити економіку таким чином і місцеву, і економіку в цілому

Підтримують такі ініціативи і владці.

Павло Валенчук, заступник міського голови:

Черкаси є досить безпечним містом. Так, економіка в нас змінилася- це економіка воєнного часу, але вона має працювати, потрібно генерувати кошти. Бо сьогодні багато підприємців виступають в ролі благодійників. Тому їм ці кошти треба заробляти, людям потрібно отримувати зарплатню, десь працювати.

Черкащани разом з усією Україною продовжують рахувати дні війни і вірити в перемогу. Тут народжуються діти, народжуються нові родини. Попри все. Черкащани разом з усією Україною мріють про мир і планують майбутнє.

0 0 голосів
Рейтинг статті
Підписатися
Повідомте про
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Стали свідком новини? Тисніть тут
booked.net