Микола Кудрявцев: "У США конституція не дала б їхньому Януковичу з'явитися на світ"

Колишній керуючий справами Черкаського міськвиконкому, чинний депутат міської ради від Партії вільних демократів Микола Кудрявцев розповів vikka.ua про свої враження від недавньої поїздки до США, можливості легалізації зброї в Україні та організацію в Черкасах академії самозахисту. Про це та багато іншого піде мова в першій частині інтерв’ю нашому виданню.

Перше відчуття, коли потрапляєш в Америку – це відчуття впорядкованості і стерильної чистоти
 

– Ваші враження від нещодавньої поїздки в США, які можливі ідеї почерпнули звідти для Черкас?

– Поїздка тривала 12 днів. Перше відчуття, коли потрапляєш в Америку – це відчуття впорядкованості і стерильної чистоти, принаймні там, де ми були. А були ми спочатку у Вашингтоні, а згодом – у столиці Айови Де-Мойні. Я здивований був, що за декілька днів можна не чистити черевики і брюки. Тобто немає такого тотального бруду: чисті машини, чисті вулиці, дуже рівні тротуари, на яких майже немає людей. Країна абсолютно створена для автомобілів. І я не скажу, що там ці автомобілі так сильно напружують, як у нас, скажімо, в Києві.

Дуже вразило, коли хлопець, якому 23 роки, із 18-річною дівчиною всерйоз сиділи й обговорювали особливості пенсійних вкладів, планування пенсійних рахунків тощо. Ви можете собі уявити, щоб у нас двоє молодих українців: хлопець щойно закінчив інститут, а дівчина ще навчається, і вони серйозно говорять про своє далеке майбутнє. Це просто нонсенс. Контекст існування нашої держави взагалі не передбачає таких розмов у принципі. Для прикладу, коли я від’їжджав до США, долар був близько 15 гривень, а коли повернувся, то вже 18-20 грн.

                                                                             

Микола Кудрявцев у Айові

Є такий тест, який показує, чи дитина вже стала дорослою, чи ще інфантильна. Дитині пропонують дві шоколадки через годину або одну – прямо зараз. То більш доросла зрозуміє, спланує майбутнє й отримає дві шоколадки потім, а молодші діти беруть одразу. Тобто українці, на жаль, змушені брати шоколадку відразу. Адже все наше життя говорить про те, що якщо ти намагатимешся десь вкладати чи відкладати гроші, то це може погано скінчитися. А вони всерйоз думають і розумію, що краще довше, але надійніше вкласти в якусь серйозну установу, страхування тощо. Загалом вони приділяють найбільше уваги здоров'ю, майбутньому й освіті.

– Чи домовлялися з американськими партнерами про якусь двосторонню співпрацю?

– Я запропонував можливість співпраці. Наприклад, у них є потужні компанії, які потребують програмного забезпечення тощо. Кажу, що знайомий із багатьма представниками ІТ-індустрії в Черкасах, то чому б не налагодити нам бізнес-контакти між Черкасами і безпосередніми споживачами цих ІТ-технологій. Тобто, можливо, ці компанії отримають якийсь ринок чи спільні проекти будуть втілювати. Відповіли: максимум, що може бути поганого, якщо вам скажуть "ні". У них філософія побудована на тому, що маєш ідею – значить мусиш відразу її робити, втілювати в життя.

В американців вікно можливостей відкрите постійно. У них нема такого, що тобі, умовно, 35 років, ти продавець у супермаркеті і вважаєш, що все – вікно можливостей для тебе закрите. Ні, вони вважають, що якщо я маю ідею, план, то значить можу ще щось зробити: вивчитися, організувати якісь курси, спільноту тощо.

– Побачили якісь реальні ідеї для Черкас?

– Перша ідея – це такий своєрідний міст ідей або вузол ідей, дискусій між Де-Мойном, Айовою і Черкасами, Черкаською областю. Скажімо, чому просто не робити такі великі он-лайн-дискусії і он-лайн-семінари, лекції з різних питань суспільного життя. Дуже проста ідея, і її не надто складно технічно зробити. Просто збирати аудиторію зі всіх охочих, скажімо, в приймальні "Вільних демократів" на "ТЕМПі", ставити проектор, вмикати "Скайп", можливо, платити за якусь платну конференцію, підключатися і говорити з тими самими студентами з іншого кінця світу. Це ж дуже цікаво. І обговорювати абсолютно все, а таких тем дотичних дуже багато. Зокрема порушення прав громадянина державою, як контролювати державу, що в нас зараз дуже актуально, а також – діяльність громадських організацій, як шукати гроші для них тощо.

Плюс такі конкретні, більш побутові речі. У них дуже розвинені "neighbourhoods" (дослівно з англ. – сусідства – ред.) – це щось типу наших КСНів (комітет самоорганізації населення – ред.), тільки набагато дієвіші. Вони опікуються безпекою певних кварталів цього сусідства, мають спеціальну варту, яка дивиться, щоб був порядок, щоб не торгували наркотиками, не продавали цигарки малолітнім, щоб просто чужинців не було, паркувалися щоб правильно. Якщо треба, то вони повідомляють міліції про це. Просто, примітивно, але воно в них працює.

Також вони організовують будь-яке дозвілля, прибирання сміття, якщо треба, а ще – організовують благоустрій: спільно з мерією або іншими спонсорами можуть зробити собі парк чи галявину впорядкувати тощо. Це, думаю, цікаво було б почути в Черкасах, як у них ідеї з'являються і як їх робити.

І третій напрямок – це ідеї для професіоналів. Умовно, починаючи з медицини, і завершуючи тими самим юристами. От цікаво, як у них там все влаштовано, і як у нас. Обом сторонам це цікаво.

Хотілося б також налагодити постійний зв'язок між спілкою адвокатів Черкаської області і юристами по той бік океану. У Де-Мойні є потужні юридичні фірми, в Америці взагалі дуже багато уваги приділяють законності. Їм дуже цікаво було б дізнатися, що відбувається в Україні, які закони змінюються тощо. Думаю, що нашим адвокатам теж цікаво було б дізнатися і про такі суто практичні речі, як захищають вони клієнтів, на що звертають увагу – це безодня знань, які важко знайти десь у іншому місці. Інтернет такого не дасть, це практика, якою обмінюються люди, а відправити кілька десятків адвокатів у США чи їм звідти сюди приїхати – це майже нереально.

Я вже приступив до реалізації цих ідей. Ми зараз вибираємо теми з нашого боку. Також активно листуюся зараз із представниками Айови. І вже після Нового року, десь не пізніше середини січня, планую якийсь перший зв'язок налагодити.

У нас обіг зброї регулюється наказом міністра внутрішніх справ. Це – пекельний анахронізм
 

– Ви постили в одній із соцмереж фотографії з Америки, де нібито вибирали зброю в магазині…

Я прибічник врегулювання на законодавчому рівні обігу зброї. Адже Україна в цьому напрямку…Катастрофічна, злочинна недбалість держави, яка за стільки років незалежності не спромоглася ухвалити закон про обіг зброї. У нас увесь обіг зброї регулюється наказом міністра внутрішніх справ. Це просто пекельний анахронізм. Умовно, ви маєте зброю, маєте право її придбати, але сама процедура може викликати асоціації лише з книгою "Процес" Кафки, тобто абсурд, нескінченні папірці тощо. З цього випливає велетенська корупційна складова.

Яке має право міністр вирішувати право цілого народу на зброю. Теоретично, міністр може підписати наказ, і завтра вся ця зброя буде нелегальною. Це абсолютний нонсенс, дурня якась.

– А як цей процес регулюється у США?

– В Америці є друга поправка до Конституції США, де написано про озброєну міліцію, тобто народне ополчення, і про право кожної людини, якого вона не може бути позбавлена, мати зброю. Я думаю, що саме в цій другій поправці є дуже багато змісту з усієї Конституції. Адже це саме те, що не дало б, умовно, американському Януковичу з'явитися на світ. От якби це було в Україні, то, думаю, цього б не сталося. І не загинуло б сотні людей, не було б кривавої бійні…

Вважаю, що право на зброю є невід'ємним правом. Це те саме, що право людини на мирні зібрання. Тут мова не йде, що кожен буде ходити з пістолетом і буде розмахувати тощо. Це право її мати. Так само, як в Америці кажуть, що не обов’язково маю пістолет. Але якщо навіть маю, то не обов’язково його ношу з собою. Але, кажуть, відібрати в мене право мати зброю – ніхто цього не зробить.

Тому я прибічник, щоб в Україні це набуло, нарешті, цивілізованого вигляду, і мене цікавлять усі практичні аспекти, пов'язані з цим. Я вивчав от систему, як вони там продають зброю, читав закони, які регулюють систему отримання ліцензії на зброю, яку ти проходиш обов’язкову спеціальну підготовку тощо. У нас, давайте подивимося реально на речі, хто проходив справжню стрілецьку підготовку перед тим, як отримувати зброю? Всі отримують довідки. У них це обов’язково, ти маєш пройти, а також скласти іспит, щоб сам не застрелився і нікого з оточуючих. Також ти проходиш різнобічну перевірку (збираються дані про твою судимість тощо). Уже після цього отримуєш дозвіл на приховане носіння, тобто право на носіння з собою короткоствольної зброї. Є чіткі правила, як ти маєш її носити, як поводитися тощо.

– Але ж ми знаємо і прикрі випадки, коли в Америці підлітки або школярі час від часу застрелюють когось…

– Усім критикам, що от у нас всі вулиці просто заллються кров'ю і так далі, наведу два приклади. Перший – це місто Де-Мойн, де я був. У них реально найнижчий рівень злочинності, принаймні, в центральній частині Штатів і взагалі порівняно з іншими штатами і містами. За 30 років у Де-Мойні не було вбито жодного поліцейського. У Черкасах загинуло міліціонерів десятками за весь цей час. У Де-Мойні один правоохоронець, на жаль, загинув у 2008 році – це перший із 1978 року. Навіть ФБР приїжджало, перевіряло, що вони роблять, що в них ніхто не гине.

І коли говорять, що стрілянину влаштував черговий підліток зі зброєю і так далі, то тут мова йде не про те, що рушниця в цьому випадку взяла підлітка і повела його кудись убивати. У цій ситуації була просто груба халатність або й злочин із боку батьків, у кого ця зброя була, що не вберегли її від дитини. Це те саме, коли влітає п’яний мажор на автомобілі в автобусну зупинку, гине відразу 15 людей і ніхто в суспільстві не ставить питання про заборону автомобілів.

Є також дуже цікава американська гумореска з цього приводу. Мовляв, якщо ви кажете, що зброя небезпечна і вбиває людей, то я провів експеримент: посадив свого дробовика в крісло, залишив біля нього набої, і за цілий день він не взяв жодного набою, і не пішов нікого не застрелив.

Мені прикро було, наприклад, що в Україні ще б трохи і солдати влітку купували б самі собі автомати Калашникова. А такі речі, як "Барретти" (крупнокаліберна снайперська гвинтівка), можна купити в будь-якому американському збройному магазині. У них вважається рівень магазину крутий, коли в тебе там є "Барретт". Він коштує дорого, від трьох тисяч доларів і вище – це в них обов’язково на видному місці висить "Барретт".

Не використовую зброю для полювання
 

– У Верховній Раді зараз зареєстровано законопроект, ухвалення якого може дозволити українцям володіти зброєю, починаючи з 16 років. Як думаєте, чи є шанси нарешті врегулювати це питання на законодавчому рівні?

– Там є два законопроекти. Це просто ігри наших законотворців і, мабуть, системи міністерства внутрішніх справ. Не бажаючи втрачати "годівничку", міліція просто таким чином через групку депутатів запустила альтернативний проект закону для того, щоб прибрати можливе проходження іншого законопроекту. Вони створили штучно конкуренцію між двома проектами.

Умовно, перший законопроект зареєстрований, якщо не помиляюся 1.12.2014, а інший – через кілька днів і називається по-іншому. Автором другого проекту, чомусь, були нардепи Ляшко, Парубій і ще ціла група парламентарів. Якщо його почитати, це буде не право на зброю, а повне нівелювання взагалі принципу не те, що лібералізації зброї, а навпаки. Туди абсолютно маразматичні положення якісь включаються. Наприклад, слушне зауваження, що не можна носити зброю у нетверезому стані, з цим я погоджуюсь, але обшук мого помешкання без попередження з метою перевірки, в якому там стані зброя, вибачте, це вже, мабуть, в авторів закону щось перегрілося в голові. Очевидно, або не було юридичної техніки, або просто клепки в голові не вистачає.

Я вважаю, що є інший законопроект, авторами якого виступила Українська стрілецька асоціація. Я думаю, що дискусія там буде, просто зараз не дуже на часі терміново його ухвалювати. Можливо, це потерпить місяць-другий. До мене звертався Олег Петренко, нардеп від Черкас, хотів розібратися в питанні. Я допоможу йому, свою думку скажу як юрист і як прихильник лібералізації продажу зброї.

– Чи можливо врегулювати питання зброї лише на рівні Черкас?

– Ні, зараз наше законодавство цього не дозволяє. Я думаю, що така річ як продаж зброї в Україні має регулюватися на державному рівні. Скажімо, у США є закони, які регулюють систему обігу зброї на федеральному рівні і на рівні штату. Умовно, в якомусь штаті це може бути нелегально, а в якомусь легально, але на федеральному рівні вирішується, наприклад, що не може продаватися автоматична зброя і ще там низка таких загальних правил для всіх. У нас, я думаю, що варто зробити детально виписаний закон, і все, не лізти туди.

Не вважаю за потрібне, щоб була якась суттєва відмінність між правилами носіння, зберігання, обігу зброї в Дніпропетровську і Житомирі. Адже Україна не така велика країна. Це в Америці люди можуть реально не виїжджати зі свого штату все життя. Наприклад, штат Айова – це приблизно, як уся наша Західна Україна.

– Чи володієте особисто якоюсь зброєю?

– Так, я маю зброю. Цього року оформив усі документи, пройшов увесь цей довгий шлях. Я не використовую її для полювання, хоча запрошували кілька разів. Займаюся просто любительською, спортивною стрільбою: стріляю по мішенях, тарілочках. І, звичайно, для самозахисту.

– Як часто вибираєтеся кудись постріляти?

– Намагаюся щотижня виїжджати для цього заняття. Це спеціально обладнані безпечні місця за містом. Також я стріляю в закритому тирі. Це абсолютно безпечно. Взагалі, першому, чого навчають при поводженні зі зброєю – це як вона працює, аби випадково не відстрелити собі ногу в кращому випадку.

– Яка модель вашої зброї?

– У мене є автоматичний карабін Симонова (СКС), а також помпова рушниця гладкоствольна, тобто мисливська. Для карабіна, до речі, набої у США коштують близько 5,70 доларів, у нас же – 20 доларів. Я не розумію, чому набої для радянської зброї є у Штатах, а в нас немає. Це, до речі, ще одне таке з цікавих запитань без відповідей, чому наші мисливці і просто любителі купують набої в чотири рази дорожче, ніж вони є десь там за кордоном.

 Хочемо створити Черкаську академію самозахисту
 

– Ви організовували певні тренінги, навчання з самооборони громадян, які проводилися у приміщення колишньої тютюнової фабрики. Чи продовжуєте далі розвивати цю ініціативу?

– На жаль, ми зараз вимушено зупинили цю роботу. Адже проблема в тому, що мають бути інструктори і затверджена програма, яка б відповідала потребам саме суспільства Черкас. У мене ідея була така, щоб максимальну кількість людей долучити хоча б до базового розуміння, що таке зброя, тактика – абсолютні ази підготовки, щоб коли буде потреба, то хоча б перші кроки робилися легше.

Також не слід забувати, що в нас не вся країна реально воює, тобто не на всій території країни йдуть військові дії. Однак рівень злочинності і диверсійних загроз по всій території держави існує. Тому тут велике значення має контртерористична діяльність, попереджувальні заходи, такі більше поліцейські, правоохоронні функції. Щоб людина могла виявляти такі групи, організувати патрулювання в місті, поводитися зі зброєю в умовно мирний час. Тобто в тих же Черкасах, щоб люди могли зорганізуватися і допомогли затримати злочинця, а не безпосередньо воювати.

Цей проект не вмер, продовжує існувати, декілька людей займаються в різних місцях. Із нашими партнерами, зокрема Федерація кікбоксингу, Ігор Яременко, вихованець і вихователь "Вулкану", також хочу долучити тренерів зі стрілецької підготовки, і в приміщенні колишньої тютюнової фабрики хочемо створити Черкаську академію самозахисту. Щоб там могли займатися люди всіх вікових категорій, проходити коротку, базову, елементарну підготовку з безпеки, з поводження зі зброєю, з рукопашного бою, просто з азів поводження на вулиці.

– Ця академія самозахисту планується на платній основі чи безкоштовно?

– Це має бути як тренувальна база, методична, навчальна база для викладання азів військової підготовки, безпеки тощо у школах, і взагалі в освітніх закладах. І вже для дорослих, хто бажає отримати якісь знання, готуватися до чогось чи просто туди приходити як до спортивного клубу для занять боротьбою, рукопашним боєм, стрільбою, то це може бути платним. Але основна ідея, що це центр більше мозковий, ніж м’язовий, де будуть опрацьовуватися концепції підготовки населення максимально широких верств.

Крім того, я був ініціатором і автором створенням концепції безпеки міста Черкаси. Презентував її в Інтернеті, але офіційно не виносив ще на затвердження міської ради чи виконкому, оскільки там тривають перипетії… Але за одним із напрямків із цієї концепції запропонував навчання з азів безпеки для всіх учнів загальноосвітніх шкіл і вихованців дитячих садочків. І це працює.

У липні я завершив роботу, за серпень-вересень уже методисти і вихователі створили навчальну програму для дітей. Для ЗОШ це була 9 школа базова. Зараз вони викладають певні години, щоб дітям пояснити, як поводитись на вулиці, які небезпеки існують, зокрема в разі якогось захоплення. Я вважаю, що це має стати взагалі так само, як вивчення мови чи ще чогось, тобто це – база, воно має бути скрізь.

Продовження інтерв'ю читайте ТУТ.

Анатолій Бабак, vikka.ua

Підписатися
Повідомте про
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Стали свідком новини? Тисніть тут