Олександр Кобець – один із лідерів національної збірної України з баскетболу, найкращий "снайпер" в історії "Черкаських Мавп", який нині виступає в G-Лізі в США за фарм-клуб "Вашингтон Візардс" – "Кепітал Сіті".
Нещодавно Олександр повернувся з Америки до Черкас. Видання "Телеграф Спорт" поспілкувалось з українським баскетболістом на різні теми: про життя в Америці, "Черкаські Мавпи", порівняння з Лукою Дончічем і відновлення від важкої травми.
Ти нещодавно повернувся з США. Розкажи про своє повсякденне життя за океаном.
В Америці люди трохи по-іншому думають – це найбільша відмінність для мене. Люди там живуть набагато простіше.
Залишився б там жити?
В Америці цікаво жити, коли ти там зайнятий улюбленою справою. Але якщо, як у мене вийшло (травма), то починаєш сумувати за домівкою. Хворіти завжди складніше.
Баскетбольна сім’я
Розкажи трохи про своє дитинство. Як почав займатися баскетболом?
У нас баскетбольна сім'я: брат – баскетболіст, мама – баскетболістка і тато теж грав в баскетбол. У мене з самого народження все було вирішено наперед – "баскетбольне ДНК", тому я з раннього дитинства замість садка з татом ходив на баскетбольний майданчик (сміється). Баскетбол мені дуже подобається, я думаю, він у мене в крові.
У 12 років ти переїхав до Черкас. Складно дався цей переїзд?
Спочатку було складно, переїхав у 12 років. У мене було ще кілька пропозицій на той час, але я вирішив зупинитися на Черкасах – ми з татом порахували, що там чудовий тренер, який зможе розвивати мене – так і вийшло. Головна складність була в тому, що 12 років і я жив сам, без батьків, а потім поступово звик і освоївся до цих умов.
Від яких пропозицій тоді відмовився?
Мені пропонували в Америку поїхати і міг піти в БК "Дніпро". "Дніпро" ближче до дому був, а в Америку порахували, що ще рано. Максим Міхельсон взяв мене в Черкаси і все дитинство працював зі мною, і він чудово розвинув молодь: Я, Свят Михайлюк, Микита Воєвода. Вважаю, Міхельсон відмінно впорався зі своїм завданням – розвинув молодь.
Про початок свого шляху в першій команді "Мавп".
Ми з Святом Михайлюком прийшли в команду в сезоні 2012/13, наставником тоді був Йовіца Арсіч. Їздили на збори з ними, десь в заявку потрапляли, але майже не грали – сиділи в основному, але вже звикали до рівня Суперліги.
Максим Міхельсон дуже вплинув на становлення твоєї кар’єри?
Він давав нам шанси проявити себе, але, все одно, ми повинні були виправдовувати їх. Він завжди говорив: "У вас будуть шанси проявити тебе, просто вам потрібно їх використовувати". Я вважаю, що всім молодим гравцям шанси даються рівномірні. Дуже важливо використовувати свої шанси: завжди можна показати себе на тренуваннях, так і в іграх тобі дають якісь хвилини-секунди проявити себе. Дуже добре, що вийшло так, що тренер "молодіжки" прийшов працювати в команду Суперліги, тому що, якби це був іноземець, то для нього міг би бути важливим лише результат наперекір розвитку молодих гравців. Але позиція президента клубу була така: "Нам потрібно розвивати молодь". Час давався молодим, десь наперекір результатами, але давався.
Який вигляд мали фінансові справи у "Мавп", який був твій перший контракт?
Мій перший контракт (угода з батьками) був у 14 років. Перший професійний контракт був в 2014 році з зарплатою 100 доларів – це було приємно.
Про чемпіонський сезон "Черкаських Мавп" – перше "золото" в історії.
У нас був провальний початок того сезону, команда була непогана, але початок ми провели змазано з різних причин команда грала не дуже добре, але потім вдалося вийти на хороший рівень – знайшли "свій" склад. Були одним цілим, як на майданчику, так і поза нею – тут і криється причина успіху.
Про рівень української Суперліги
Раніше був зовсім інший рівень Суперліги. Коли в команді було по 5-6 "топових" легіонерів, які котирувалися в Європі. Все було по-іншому до війни і економічної кризи.
Зараз український баскетбол виходить з кризи?
Я вважаю, що баскетбол зараз піднімається – ФБУ дуже багато для цього робить, я вважаю, коли Михайло Юрійович Бродський прийшов, то він дуже багато зробив для українського баскетболу, і ще дуже багато зробить. Він чудово справляється – баскетбол зараз виходить на рівень вище. Чемпіонат ставати сильнішими. Баскетбол прогресує трохи швидше, ніж навіть наш футбол. Люди починають ходити на трибуни – баскетбол на правильному шляху.
Переїзд в США
Про виступи в Літньої лізі НБА
Я завжди хотів спробувати свої сили в Америці і грати там – це була моя мрія і коли у мене з'явилася пропозиція від "Булз", то я погодився. Поїхав трохи раніше, так як я готувався, тому що, там баскетбол інший, потрібно було індивідуально попрацювати і над "фізикою", потім я приїхав в Чикаго і зрозумів, що баскетбол інший.
В чому різниця?
Там дуже стежать за аналітикою, за якимись своїми моментами, за якими в Україні навіть не дивляться. Цей перехід мені дався важко, мені потрібно було заново "вчити" баскетбол. Я кожну гру чекав свого шансу. Але, я вважаю, що мені не дали шансу проявити себе.
Три головні відмінності українського і американського баскетболу…
Швидкість, впевненість гравців, захисні принципи. Можна називати їх дуже багато – там інший баскетбол.
Про перехід з "Мавп" в НБА
У мене була усна угода з Михайло Юрійовичем Бродським. Він мені відразу сказав: "Я хочу, щоб ти розвивався і перешкоджати тобі не буду, якщо буде гарна пропозиція, то ніхто тебе тут тримати не буде". Так і вийшло, було гарна пропозиція. Я вже знав, що буду грати в Америці, але так як сезон в там стартує пізніше я прийняв рішення допомогти рідному клубу пробитися в Єврокубки – ми пройшли в груповий етап і я з чистою душею поїхав в США.
Як в Америці проходить популяризація баскетболу серед уболівальників? Фанати і команда – одне ціле?
В Америці більше благодійних конкурсів і клуби намагаються більше приділяти увагу благодійності, а й до вболівальників теж ставлення відмінне, тому що, там дуже добре працює медіа-система, яка постійно популяризує баскетбол. Постійно проводячи автограф-сесії та інші різноманітні заходи. Там люди фанатіють від баскетболу, постійно заповнюють трибуни вщерть, якщо команда погано грає, то кількість фанатів зменшується, але, все одно, дуже багато – 15 мінімум приходить на гру і це в найгірший час команди – атмосфера божевільна.
Початок твого шляху в НБА…
Спочатку я підписав контракт з клубом НБА – Вашингтон Візардс пройшов з ними тренувальний табір і потім мене "відчепили" в фарм-клуб ("Кепітал Сіті Гоу-Гоу"). Там дуже хороша система, тому що, обидві команди тренуються разом. Головний тренер має можливість переглядати всю молодь. Там дуже великий тренувальний комплекс, де по верху всюди скла і генеральні менеджера сидять і дивляться кожне тренування, як команд НБА, так і команд G-ліги – там постійно дивляться за тим, як ти розвиваєшся.
Реально потрапити з фарм-клубу в першу команду?
Так, це все реально! По-перше, чому я туди пішов? У мене були пропозиції і з Європи, які в даний момент були фінансово вигідніше для мене, тому що це європейські чемпіонати, а фарм-клуби НБА не платять таких грошей – це більше перспектива і шанс і коли у мене була можливість вибрати: гроші чи перспектива , то я навіть не сумнівався – сказав своєму агенту: "Ми будемо йти більше з розвитку, гроші зараз не стоять в пріоритеті – вони ще прийдуть".
Хто з Європи пропонував контракт?
Звали з Ліги-ВТБ (Росія), були пропозиції від ізраїльських клубів – нормальні чемпіонати, які дуже фінансово вигідні.
Кумири
Є чи у тебе кумир в баскетболі або гравець, на якого рівняєшся?
Мій улюблений гравець – Кобі Брайант, але якщо дивитися на гравців моєї позиції, то мені подобатися, як грає Клей Томпсон, я дивлюся всі його гри і стежу за його грою. Він відмінний захисник, який здатний загострювати гру в потрібний момент і при цьому він "білий". Мені подобається стежити за ним і брати для себе щось нове.
Спілкуєшся там зі Святом Михайлюком? З ким ще з іменитих гравців підтримуєш спілкування?
Так, звичайно, ми спілкуємося. Він прилітав до Вашингтона на гру, я до нього на ігри ходив. Хотіли разом відсвяткувати Новий рік, але я отримав травму. А так, то дуже добре спілкуємося, тим більше, у нас один агент. З іншими зірками НБА? Я б не сказав, що прямо спілкуюся, але іноді якісь контакти є. Наприклад, ми приходимо на тренування, а в нашій роздягальні були: Дуайт Ховард, Джон Уолл, Бредлі Біл, але я з ними дуже сильно не спілкувався, а хлопці з команди дуже добре спілкуються з Джоном Уоллом – для мене це був сюрприз. Там всі дуже привітні, навіть якщо один одного не знають, все одно підходять і спілкуються.
Про ігри за збірну і нещасливої травми в кінці гри зі Словенією
Я приїхав в збірну, навіть не сумнівався, їхати мені чи не їхати, тому що ще влітку пообіцяв Михайло Юрійовичу Бродському, що приїду, допоможу збірній, тому що не буде можливості це зробити у гравців НБА. Це баскетбол – травми його зворотна сторона, від них ніхто не застрахований – сталося так, як сталося, а зараз у мене всі думки про відновлення. У мене одні з кращих американських фізіотерапевтів, які фахівці в своїй справі.
Чи допоміг якось клуб в цій ситуації?
Я б не сказав, що вони допомогли, тому що між клубом і федераціями баскетболу є деякі умови поїздки гравця в національну команду. На момент перебування в збірній відповідальність лежить на них. Клуб не міг мені допомагати, тому що це великий прецедент, якби вони мені зараз допомогли, то потім мала б допомагати всім, хто отримав травми в іграх за збірну.
Про відновлення
Операція пройшла блискуче, потихеньку відновлююся, почав ще на другий день після операції. Перші 6 тижнів ходив на милицях, а зараз вже майже повністю можу навантажувати ногу, можу сказати, що моє відновлення йде в найкоротший термін і я скоро повернуся.
Чому клуби Євроліги і НБА не хочуть відправляти своїх гравців в національні збірні?
По-перше, конфлікт Євроліги і FIBA вже сприяє тому, що гравці не приїжджають до збірної – немає міжнародної паузи і система, яку прийняла FIBA не підходить для Євроліги. А в НБА не можуть відпускати гравців, тому що у них свій чемпіонат і своє бачення – у них 82 гри за сезон і це без плей-офф.
У чому причина невдач "Черкаських Мавп" в цьому сезоні?
Це міні-загадка для мене. Кожен думає по-різному, але вони намагаються і тренер, і команда. Всі стараються – ніхто не працює в півсили. Тренери намагаються змінити малюнок гри – команда працює, просто поки є якийсь спад. Головне зробити висновки і не повторювати помилок, а в плей-офф вони виходять, так що все ще попереду – пройти перший раунд і ти вже в четвірці кращих.
Найсмішніше, що писали вболівальники в соцмережах?
Постійно просять ігрові майки, дуже багато таких повідомлень. Але, коли я грав в Україні, люди навіть не розуміють, що у нас одна домашня і одна виїзна форма на сезон, і навіть фізично у тебе це не вийде – тобі ще в ній грати треба. Це було самим смішним для мене. В Америці ти можеш на кожну гру виходити в новій формі і ігрову майку подарувати – там це не проблема.
Як повідомляв сайт vikka.ua, "Черкаські Мавпи" провели боулінг-турнір із вболівальниками.
