Для кожного старт нового навчального року завжди хвилюючий та особливий, не важливо чи школяр ти, чи вже давно ні. Першого вересня у кожного з нас з’являються в пам’яті спогади про свої роки за партою, про зірвані уроки, складені іспити, сльози над математикою та муки над вивченням віршів.
Сьогодні, 1 вересня, відомі черкащани поділилися своїми фото та спогадами про школу, а також привітали усіх причетних зі святом. То з чим у них асоціюються роки, проведені за партою? Читайте далі у добірці сайту vikka.ua.
![школа](https://vikka.s3.eu-central-1.amazonaws.com/wp-content/uploads/2021/09/01172412/97601588_unian_730225.jpg)
Депутат обласної ради Олександр Радуцький поділився своїм шкільним фото з 10 класу. Того року він приніс у жертву цілий місяць літніх канікул, щоб працювати на консервному заводі та на отримані кошти придбати собі дипломата.
«Тоді дипломати були не в кожного. А я розвантажував на консервному продукти харчування з вагонів, заробив копійчину та придбав красавця. То були мої перші, власно зароблені кошти», – ділиться спогадами Олександр Радуцький.
![](https://vikka.s3.eu-central-1.amazonaws.com/wp-content/uploads/2021/09/01172601/241044719_3906279032810760_3595825220152758494_n.jpg)
У наукової співробітниці Черкаського обласного краєзнавчого музею Тетяни Григоренко не надто приємні спогади від першого дня навчання. Ще будучи зовсім юною школяркою, їй довелося добряче наплакатися, а на фінальному фото подруга затулила Тетянку великим бантом. Ви ж розумієте скільки це принесло розпачу маленькій дівчинці.
«Той важливий у моєму житті день я абсолютно не пам’ятаю. Крім події на спортмайданчику. Поки всі готувалися до лінійки, кілька відважних дівчат пішли за школу, де були турнік та бруси. Спершу ми потеліпалися на турніку, а потім залізли на металеві бруси. Ну залізти то я залізла, а злазить – боюсь, руки відірвати не можу. Вони якось позаду опинилися, вже й «затікати» почали. Довелось включати «сирену». Я так верещала, що прибігли мене звідти знімати. Добре, що не получила від матері. І вишенька на торті – оце фото, де відома багатьом Анжеліка, дама ефектна і неординарна, яка на ринку продає аромомасла і всілякі східні пахощі та фонтанчики, а тоді просто Анжела, затулила мене своїм бантом. Я й так наревілася, а тут. Коротше, день пропав (сміюся)! Все добре».
![](https://vikka.s3.eu-central-1.amazonaws.com/wp-content/uploads/2021/09/01172710/241149552_4299418860179373_5965823963148452316_n.jpg)
Найяскравішими спогадами поділився політик та ексдепутат із Черкащини Віталій Чепинога. Тоді його турбували не стільки складені обережно зошити та виконані домашні завдання, а наявність зайвого клаптику газети в кишені.
«Багато років тому я вставав цього дня вранці і збирався в школу. Книги, зошити, ранець, пенал. Кульок тютюну-самосаду, сірники, газета «Сільські вісті», порвана на дрібні акуратні клапті для самокруток. Більше ніяка газета не підходила. «Районка» була цупкувата, а в обласній – програма ТВ на тиждень. В газеті головне, щоб не було багато букв. Ото якраз білий край газети найбільше підходить, або середина. І не дай бог, щоб були малюнки і фотографії. Бо то – «хімія». І рвати її треба вздовж, а не впоперек. Бо не скрутиться толком. І ні в якому випадку не різати ножицями, тільки рвати руками. Різана – не годиться. Да, багато тоді було всякого крафтового і хенд-мейду в людей. Практично, все. А от штопора в мене тоді ще не було. Та й не потрібен він був. Не було що відкривати тим штопором. З святом, загалом».
![](https://vikka.s3.eu-central-1.amazonaws.com/wp-content/uploads/2021/09/01173020/1598873897893620.jpg)
До вітань та спогадів у соцмережал долучився і черкаський депутат Олег Кашко, який цього року повів до другого класу свою донечку. Він поділився своїм шкільним фото з 10 класу.
«1 вересня – чи не єдине свято, у якому є щось щемливе і зворушливе для кожного з нас, навіть коли ти не вчитель і не батько першокласника. Але усі ми були учнями, і урочистий звук першого дзвінка, із яким пов’язано початок нового життя, відгукується у кожному з нас сумними і радісними спогадами про неповторні роки навчання у школі – появи перших власних рішень, перших вірних друзів, першого в житті кохання.
І у цей день хочеться побажати кожному з нас завжди залишатися у чомусь дитиною – доброю, відкритою до світу, сповненою наївних, але таких благородних мрій про світ без жорстокості, воєн і смертей – світ, сповнений добра і любові».
![](https://vikka.s3.eu-central-1.amazonaws.com/wp-content/uploads/2021/09/01173102/240971502_4096637143718704_614927123093692754_n.jpg)
Одразу після першого дзвінка у першому класі закінчилося дитинство і черкаського журналіста Сергія Кузляєва. Вже тоді, у далекому 1988 році, на першому в своєму житті уроці Миру він отримав завдання «на завтра вивчити Гімн Радянського Союзу». Та якось не склалося і перша ж «домашка» була з тріском провалена.
«Першого вересня на уроці Миру вчителька, яка, як потім стало відомо, заміняла, дала завдання: на наступний день вивчити на пам’ять Гімн Радянського Союзу. Першачкам, Карл!
Я його не вивчив. Півночі вчив «Союз нерушимый, республик свободних». Навіть книжку під подушку клав. Ну, не ліз мені тоді Радянський Союз в голову. Йшов наступного дня на уроки і думав: «Ну, всьо! Буде двійка». Вже наша вчителька наступного дня за гімн і не запитала. А осадок-то лишився.
Вже через чотири роки влітку, коли готувалися до школи, мені не купили атлас Радянського Союзу, бо «ситуація в странє шаткая». Придбали атлас Світу. Так і ходив я в п’ятий клас з атласом Світу, замість атласу Союзу, якого тоді вже не було».
![школа](https://vikka.s3.eu-central-1.amazonaws.com/wp-content/uploads/2021/09/01172330/13f7ed45dcbe.jpg)
Краєзнавець та журналіст Борис Юхно поділився цілою добіркою шкільних фото. Та розповів про свої тодішні очікування від навчання.
«З молодших класів пам’ятаю загадку про літеру «о»: «Брат у сестри питається – «Чим літечко кінчається?» – «А тим воно кінчається, чим осінь починається!» Якими простими тоді були відповіді на всі запитання. Особиста метаморфоза – якщо замолоду мені найбільше подобалися квітень і травень, то тепер – вересень і навіть жовтень. Мабуть, є в тому якась вища логіка життєвого циклу».
![](https://vikka.s3.eu-central-1.amazonaws.com/wp-content/uploads/2021/09/01191241/240881297_1440027466384665_8404143109555935157_n.jpg)
Про свої тривоги та внутрішні переживання на День знань розповів і помічник народного депутата Сергія Рудика, колишній очільник Управління у справах сім’ї, молоді та спорту Черкащини Максим Зеленський.
«Ми всі родом з дитинства. І відверто зізнаюсь, що перше вересня, то завжди у душі свято. Бентежне, тривожне, з надією на нові досягнення та нові мрії. І ким би не були, якими б кар’єрними сходами не йшли, в цей день ми всі пригадуємо рідну школу, свій клас, своїх вчителів. З новим навчальним роком всіх!»
![](https://vikka.s3.eu-central-1.amazonaws.com/wp-content/uploads/2021/09/01192545/241010132_4273647419359764_1135328525247051241_n.jpg)
Розділив зі школярами святкування Дня знань цьогоріч і черкаський журналіст Віктор Борисов. Свого часу, вночі 1 вересня 1979 року він не міг заснути, бо з нетерпінням чекав свого першого дзвінка.
«На ранок мені йти в перший клас. Від хвилювання не можу заснути. Тато включив світло. Змусив одягнути новеньку шкільну форму і зробив ці знімки. Всім, кому сьогодні належить повести своїх, уже зовсім не малюків, вперше в перший клас – не ревіти і підтримати дітей! Вони хвилюються. Всіх педагогів – з днем знань!»
![](https://vikka.s3.eu-central-1.amazonaws.com/wp-content/uploads/2021/09/01193954/241139811_6304618376222464_7428302853037127223_n.jpg)
Безумовно, 1 вересня, це дата, яка закарбовується у пам’яті кожної людини. День знань стає для всіх датою прощання з дитинством та стартом відліку в доросле життя. А спогади про ті чудові, веселі та безтурботні роки гріють душу до кінця. Адже саме в школі ми навчилися дружити, любити, ставити цілі та досягати їх. А які у вас спогади про шкільні роки?
Як повідомляла vikka.ua, у 20 черкаських школах встановлять протипожежну сигналізацію.