У Черкасах перейменували багато вулиць та провулків. Насправді перейменування — це не просто зміна табличок на будинках, а важливий крок у формуванні ідентичності міста та країни.
Назви вулиць — це своєрідні маркери епохи. Вони розповідають, кого ми шануємо, які події вважаємо важливими, а які хочемо залишити в минулому. Багато вулиць Черкас були названі на честь радянських діячів, які уособлювали тоталітарний режим і не мали стосунку ні до Черкас, ні до України загалом.
Тепер вулиці отримують імена героїв, загиблих захисників України, видатних діячів науки, культури та мистецтва, які мають безпосередній зв’язок з Черкасами або Україною загалом.
Ми розпочинаємо серію матеріалів, у яких розповідатимемо, чому ті чи інші вулиці отримують нові назви, яке значення вони мають для черкасців та всієї України.
Вивчаймо історію разом.
Було: вулиця Ватутіна — стало: Гетьмана Сагайдачного
Микола Ватутін — етнічний росіянин, який ненавидів наш народ, хоча багато хто вважає, що він був українцем. Народився в селі Чєпухіно і у 18 років пішов добровольцем на війну з Україною. Брав активну участь у війні проти повстанців Холодного Яру.
У 1938 році полковника Ватутіна призначили начальником штабу Київського особливого військового округу, на базі якого був сформований Український фронт, Він був бездарним командувачем. Упродовж півторамісячної битви за Київ на Першому Українському фронті загинули від 400 тисяч до 1,5 мільйона бійців. Втрати виявилися такими жахливими, що кілька днів води Дніпра були червоними від людської крові.
Радянська пропаганда зробила з нього видатного полководця, хоч на його совісті мільйони смертей.
Петро Конашевич Сагайдачний (1570 — 1622) — Гетьман, кошовий отаман Війська Запорозького. Сагайдачним його назвали за винятково майстерну стрільбу з лука. Завдяки йому військо запорозьке перетворилось на могутню воєнну силу, на яку мали зважати всі сусідні держави. Саме він об’єднав військову силу козацтва з політично слабкою церковною та культурною верхівкою України.
Організатор багатьох успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства.
Меценат православних братств та опікун братських шкіл.
Було: вулиця Котовського — стало: вулиця Михайла Грушевського
Уродженець Бессарабії Григорій Котовський — злочинець, керівник озброєного кримінального угруповання. Навіть сам Котовський визнавав свої злочини, хоч і виправдовував їх своїм складним дитинством та злиднями.
За 44 роки він із ватажка банди перетворився на командира більшовицького кавалерійського корпусу. Відзначався жорстоким поводженням з полоненими та їх розстрілами. Особливо лютував, коли чув українську мову. Причетний до масового вбивства полонених бійців армії УНР.
Дивізія Котовського, що придушувала національну революцію в Україні, відзначалася особливою жорстокістю: вояки регулярно грабували, вбивали та випалювали міста й містечка.
Михайло Грушевський (1866–1934 рр.) – одна з найвидатніших постатей в історії України. Він вперше науково обґрунтував право українців на самостійну державу, показав етнічну відмінність українського народу від російського («Історія України-Русі»)
Він не лише дослідив українську історію, а й запропонував нову історичну концепцію, в якій обґрунтував окремішність української історії від російської.
З березня 1917-го Михайло Грушевський – голова Української Центральної Ради, головний ідейний натхненник українського національного руху. Під його керівництвом Центральна Рада еволюціонувала від вимог національно-культурної автономії до проголошення незалежної Української Народної Республіки
Михайло Грушевський – творець української наукової історіографії, автор схеми українського історичного процесу від найдавніших часів до 1925 включно.
20 листопада 1917 року – під головуванням Михайла Грушевського відбулося засідання ради і ухвалено ІІІ Універсал УЦР, яким проголосили Українську Народну Республіку (УНР)
Це наш спільний шлях до відновлення історичної справедливості та утвердження української ідентичності.
