Поєднання "Мерседеса" та "Мітсубіші Паджеро" з вітчизняним "Волинцем", кабріолети зі старих радянських автівок, лазня на колесах. Таким незвичайним автопарком може похвалитися інженер із Канівщини Ігор Сухобрус. Він не зупиняється на досягненому і вже зайнявся розробкою українського позашляховика. Про свої незвичайні автівки та амбітні плани канівчанин розповів сайту vikka.ua.
Своєю автоколекцією майстер відомий на всю Україну та за її межами. Наразі його руками зроблено близько 40 оригінальних автомобілів. Він тюнінгує та розробляє автомобілі для себе, на замовлення для українців та іноземців. Але все це трохи відійшло на другий план. Чоловік зізнається, що вже близько двох років ґрунтовно не підходив до своїх моделей, оскільки узявся робити автівки для українських військових у зоні АТО.
"У нас дуже багато роботи. Робимо та ремонтуємо машини для АТО. Використовуємо для них ту базу, яка нам доступна – "ЛуАЗи", "Ниви". Люди самі, буває, надають нам свої старі автівки. Всього вже відремонтували та зробили 14 таких машин", – розповідає він.
Заради того, щоб допомогти українським військовим з технікою, канівському інженеру довелося відкласти свою давню мрію – створення будинку на колесах. Ще декілька років тому після освоєння лазні на колесах Ігор Сухобрус планував створити на базі автобуса мобільне приміщення для житла. Не без суму він зізнається, що втілення цього задуму просувається досить повільно.
А от від амбітного плану національного масштабу його відмовитися не змусить ніщо. Ігор Сухобрус разом з київськими інженерами займається розробкою українського позашляховика.
"Ми повністю розробимо кузов. Для нього створюємо свої технічні умови. Шасі буде від "Тойоти". За таким же алгоритмом робилися наші "Богдани", "Еталони", де шасі від іноземного виробника, а кузов розроблений в Україні", – розповідає інженер.
Він зізнається, що метод поєднання іномарок із кузовом власної розробки практикувався ще за радянських часів.
"Плагіатом займалися давно. Якщо звернути увагу на автівки радянських часів, то ГАЗ-21 "Волга" – це "Форд", ГАЗ-24 "Волга" – японська автівка. Коли ж я дивлюся на автомобіль, то мені хочеться додати до нього щось своє. Але я все одно дивлюся в інтернеті інші моделі, шукаю аналоги, інженерні рішення, які підійшли б мені", – каже Ігор Сухобрус.
Розробка українського позашляховика не єдине авто Ігоря Сухобруса, яким він дистанційно займається із фахівцями.
"Коли на базі "Мітсубіші Паджеро" робив "УАЗ", один мій друг із Польщі дивувався, навіщо. Коли він побачив результат, то замовив таку саму машину для свого друга, що наразі тримає станцію техобслуговування в Лондоні. Тож ми тепер у Польщі робимо такий "УАЗик". Це унікальне поєднання. Такого, окрім мене, ще ніхто не робив", – розповідає канівчанин.
Невдовзі на світ з’явиться ще одне оригінальне авто від канівчанина. "Зараз передав майстру свої ескізи. Робимо з "Волги" двомісний пікап. В основі буде "Мерседес-124", а зверху двохмісний пікап із "Побєди". Це буде дуже класний автомобіль", – бадьоро запевняє Ігор Сухобрус.
За його словами, жага до автівок з’явилася у нього ледве не змалку. Принаймні такі ходять сімейні легенди.
"Мама розповідала, що, коли я був маленький , якось по дорозі до бабусі почав плакати. Щоб мене заспокоїти, батьки купили іграшкову машинку. Поки доїхали до Канева, я ту машинку повністю розібрав. То, мабуть, був перший досвід з автомобілями. Якщо серйозно, то коли був курсантом, ми з друзями купили горбатий "Запорожець". З нього зробили свій перший тюнінгований екземпляр. Це був 1983 рік", – пригадує черкасець.
Приносити гроші захоплення стало аж через чверть століття. "Комерційна лінія нашої творчості почалася у 2010 році. Приїхав до мене один хлопець з Кривого Рогу. У мене тоді була "Волга"-лімузин. Каже: продай", – розповідає канівчанин. Свою автівку він продавати не став, але запропонував потенційному покупцю зробити таку ж саму на замовлення.
Серед свого автопарку інженер не може виділити найбільш цінну для себе автівку. "Улюблений той автомобіль, яким я наразі займаюся", – зазначає він.
При цьому канівчанин відрізняється потягом не тільки до надзвичайних автівок. У інженера досить оригінальна дача. Це автентичний будинок шевченківських часів. "У нас глиняна підлога, піч у хаті. Ми там вимикаємо телефони, їмо дерев’яними ложками", – розповідає він.
Серед слів захоплення та ентузіазму в мові Ігоря Сухобруса проскакують і сумні ноти. Інженер стурбований, що багато хто з професіональних механіків, зварювальників від’їздить працювати за кордон. За друзів радий, але в той же час не знаходить серед молодшого покоління гідних фахівців. Автоінженер всерйоз замислюється про наступників, які б мали чималий хист до автомобілів.
"Хотілося б знайти молодих людей, яким можна було б передати цей автопарк. Щоб вони здавали їх на прокат. Робили якісь туристичні поїздки на цих автівках. Але я таких поки що не зустрів. Мало людей захоплених", – розповідає канівчанин.
Ігор Сухобрус пригадує, як до нього прийшов на практику із канівського ПТУ студент. "Сидимо якось, чистимо запчастини і я йому кажу, що теж закінчив це ПТУ, а потім військове училище. Розповідаю про перспективи. Запитую його, що йому в житті подобається, а він мені, відверто дивлячись у очі, каже: "Мені подобається пиво". Я був вражений", – каже інженер.
Як повідомляв сайт vikka.ua, черкаський винахідник зробив те, що було не під силу військовим інженерам.
