На тренувальному майданчику обласного управління ДСНС знову гамірно. Тут працюють Зої та Блерт — двоє чотирилапих рятувальників, які вже стали справжніми зірками. Вони з’явилися у службі цьогоріч, коли ДСНС почала активно розширювати кінологічні групи через зростання потреб у пошуково-рятувальних роботах під час війни. І з того часу їхня місія — рятувати, шукати та приходити туди, де людське життя може тривати всього кілька хвилин.
Поруч із собаками — їхні провідники, кінологи Галина Каплієнко та Володимир Бойко. Вони працюють синхронно: відпрацьовують пошук людей під завалами, відточують команди, тренують витривалість і психологічну стійкість. І щоразу переконуються: успіх такої роботи тримається не лише на техніці. Усе базується на довірі, партнерстві та взаємному розумінні.
Тренування — запорука успіху
Тренування службових собак — справа необхідна, але дуже складна. Рятувальна собака має вміти діяти у стресових умовах: серед шуму, пилу, сторонніх запахів, у нестійких конструкціях і на різних поверхнях. Потрібно, щоб вона не втратила концентрацію, не піддалася страху, а продовжила працювати до останнього. Такий рівень підготовки формується місяцями й роками. І саме тому кінологи кажуть: собака — це не «інструмент», а повноцінний напарник, від якого інколи залежить чиєсь життя.
Не випадково порода бельгійська вівчарка малінуа вважається однією з найкращих для рятувальних операцій. Малінуа — це поєднання неймовірної витривалості, гострого нюху, високої розумової активності й блискавичної реакції. Вони легко адаптуються до складних умов, не бояться висоти, нестабільних поверхонь чи темних просторів, а ще здатні працювати годинами без втрати ефективності. Саме такі собаки здатні відшукати людину там, де інші вже не бачать шансів.
Зої та Блерт — яскравий доказ того, що рятувальна служба — це не тільки про техніку чи алгоритми. Це про взаємну підтримку та партнерство, яке щодня міцнішає. Кожне тренування — як окрема історія: про те, як люди навчають собак, а собаки натомість вчать людей терпінню, стійкості та командній роботі.
І коли одного дня ці хвостаті рятувальники знову вирушать на завдання, вони зроблять це не тому, що так «вимагає служба». А тому, що їхня робота — рятувати. Бо вони вміють, можуть і готові — завдяки тим годинникам наполегливих тренувань, що відбуваються просто зараз на черкаському кінологічному майданчику.
