"З Днем вишиванки, Україно". Щороку у третій четвер травня жителі Черкащини традиційно долучаються до неформального свята, яким намагаються довести, що народне вбрання може бути повсякденним елементом. Цього дня сайт vikka.ua вирішив розповісти про черкащан, які, незважаючи на дату в календарі, носять, створюють і досліджують українську вишивку.
"Вишиванкове" покоління
Дівчина звикла одягати вишиванки і на сцені, і у звичайному житті. Вони додають будь-якому образу спокою, впевненості і надзвичайної святковості.
Цікаво, що батьки Галі також обожнюють одягати народне вбрання. Ще школяркою її мама, Людмила Андріївна, отримала у подарунок вишиванку. Згодом її носила сама Галина, потім – її сестра.
Щира любов до вишиванки передалась від Галі її сину, 5-річному Михайлику. Ще не народженим він слухав українські пісні у виконанні мами-артистки. На перших місяцях вагітності вона грала Галю у виставі "Назар Стодоля". З’явившись на світ, немовля надзвичайно швидко приміряло свій перший народний костюмчик. Коли підріс і почав ходити – йому придбали синю вишиваночку, шаровари і ремінець. В патріотичному образі обов’язково присутній пояс, куди Михайлик уже навчився запихати люльку чи кинджал.
Зі своїм народним вбранням Галина Купрієнко експериментує. У її шафі – декілька ексклюзивних речей. Наприклад, туніка і кофтинки з українських хусток. Зараз дівчина шиє собі сукню із весільних рушників. Обнову готує і малому Михайлику, шиє червоні шароварчики до нового костюму.
Фото надані героїнею
Придане для родини
"Квітучі" картини, ікони, рушники, подушки та вишиванки. У будинку 71-річної Лідії Росенко з Малої Бурімки, що на Чорнобаївщині, будь-який куточок нагадує про старанну і натхненну роботу хрестиком.
Найбільше з усього жінка любить відтворювати на полотні квіти, які характеризують її батьківщину.
Такими узорами прикрасила майстриня і "вишиванкове" придане усій своїй великій сім’ї – трьом дітям і п’ятьом онукам. Ще в 90-х роках Лідія Петрівна вишила дочці наволочки, коли та виходила заміж. З часом створила українські яскраві сорочки донькам та онукам, опісля – весільні рушники.
Неоціненний подарунок одного разу отримав від Лідії і її чоловік – місцевий пасічник Микола Омелянович. На День святого Миколая на стіні у великій кімнаті з’явився чималий портрет Миколая Чудотворця, який вірно служить сімейним оберегом.
У невеличкій та затишній Малій Бурімці Лідія Росенко має коло знайомих, які також займаються вишивкою. З ними вона ділиться ідеями й ескізами, дещо бере і для своєї творчості.
Особливості чигиринської вишивки
"Вишиванкова карта" Черкащини, в якій є і Полтавщина, і частина Поділля, і Південна Київщина, – досить різноманітна і особлива. У кожному районі є свої секрети традиційного наряду. Дослідник та краєзнавець Чигиринщини Олександр Солодар колекціонує унікальні фото старовинних вишиванок саме того краю.
Загалом у його колекції близько 1200 світлин, третина з них – про вишиванки. Також є зразки чоловічого й жіночого народного вбрання давніх часів. Виявляється, чимало відмінностей вишивки можна знайти на невеликій Чигиринщині.
У чигиринських чоловіків був приблизно однаковий одяг: скромна небагата вишивка на сорочках. Хоча до кінця 1914 року чоловічий одяг відзначався багатою вишивкою, геометричним орнаментом. Краєзнавець припускає, що така вишивка зникла під час Першої світової війни.
За його словами хрестик у Чигиринському районі з’явився досить пізно, на кінці 19 – початку 20 століття, після появи "брокарівської вишивки".
"Навіть коли з’явилось вишивання хрестиком, і на сорочках вишивали великі троянди, то підтичку (нижня частина сорочки) ніколи хрестиком не вишивали. Казали, що на хреста сідати не можна. Ще цікаво, що на Чигиринщині вивішували рушник на покуті після смерті людини. 40 днів його не чіпали. Подейкували. Що в ньому душа покійника", – ділиться чигиринськими традиціями краєзнавець.
Фото зі сторінки Олександра у Facebook
Як повідомляв сайт vikka.ua, у Черкасах відкрилась виставка відомої художниці.
У нашому Telegram каналі – тільки найважливіші та найактуальніші новини.
