Кожного українця держава хоче зробити потенційним донором. Такий законопроект Міністерство охорони здоров’я України вже подало на розгляд до парламенту. Щороку трансплантації органів потребують близько двох тисяч наших смертельно хворих співвітчизників. На відмінну від країн Європи, де такі операції проводять регулярно, в Україні це радше виняток, аніж правило. Причина банальна – просто немає органів. Шанс на друге життя українцям може подарувати новий законопроект. Проте він викликав дискусії. «За» і «проти» в сюжеті Наталі Кириленко.
У 20-річного сина пані Ірини нирка відмовила ще у два роки. З того часу, говорить жінка, все життя пішло шкереберть. У чергу на трансплантацію хлопчик став у 14.
Ірина Федорцова, мама хворого юнака: «С 14 лет каждые полтора месяца мы ездили на обновление крови, мы очень долго ждали донора. Родственная почка – ни моя, ни папина – не подходит. 4, 5 года мы стояли в очереди, это очень тяжелые годы, это каждый день на пороховой бочке. Но, слава Богу, в этом году нашелся донор. 10 февраля сделали операцию, и ребенок живет».
В Україні 7 центрів трансплантації готові до постійної роботи. Але трупне донорство практично блоковане. Причина банальна – просто немає органів. Аби приреченим не доводилося так довго чекати на донора, держава й задумала змінити правила. Новий законопроект Міністерство охорони здоров’я України вже передало на розгляд до парламенту. Якщо його ухвалять, усі українці стануть потенційними донорами.
Руслан Салютин, директор Координаційного центру трансплантації органів, тканин і клітин МОЗ України: «Для развития трансплантационной службы должно быть наличие потенциальных доноров, т. е. людей, у которых диагностировали смерть мозга, это в основном молодые люди, которые попадают в ДТП. Мозг у них погиб, а все внутренние органы функционируют. От этих потенциальных доноров можно получить полностью весь оббьем необходимых органов для трансплантации, т. е. можно у каждого человека изъять сердце, почки, которые перекроют потребности страны в трансплантологии».
Щороку трансплантації органів потребують близько двох тисяч наших смертельно хворих співвітчизників. На відмінну від країн Європи, де такі операції проводять регулярно, в Україні це – справжня сенсація.
Руслан Салютин, директор Координаційного центру трансплантації органів, тканин і клітин МОЗ України: «На сегодняшний момент в Украине, к глубокому сожалению, выполняется порядка 110 трансплантологий. В основном трансплантируют почки, 14 трансплантаций печени, всего лишь 2 от трупа, 8 – сердца за 20 лет существования центра».
Криза трансплантології в Україні, говорять спеціалісти, веде до фінансування клінік за кордоном.
Руслан Салютин, директор Координаційного центру трансплантації органів, тканин і клітин МОЗ України: «Мы фактически их содержим. Например, в Беларуси в этом году трансплантация почки стоила 46 тысяч долларов, а в следующем году она будет стоить 55 тысяч, хотя себестоимость этой операции для республики Беларусь всего лишь 8 тысяч долларов. Поэтому украинец, которые едет туда, фактически оплачивает операции для 9 граждан Беларуси».
Головний ризик, про який сьогодні кажуть юристи, – процвітання «чорного» ринку органів. Автори закону сподіваються на сувору систему контролю.
Руслан Салютин, директор Координаційного центру трансплантації органів, тканин і клітин МОЗ України: «Хочу предупредить, что за территорию Украины органы вывозить не будут, потому что Украина подписала Стамбульскую декларацию. Она гласит, что трансплантации будут выполняться только на территории Украины».
Розробляючи український законопроект, автори орієнтувалися на досвід Росії, Білорусії, Італії та Австрії. Та такі медичні ініціативи до вподоби не всім.
Дмитро, священик Черкаської єпархії УПЦ: «Оце я приходжу в лікарню, а мені будуть роз’яснювати, що я можу відмовитися від здачі органів. Тобто я приходжу в лікувальний заклад, щоб отримати допомогу, а мені говоритимуть про здачу органів. Тому ми проти. Я хочу підкреслити, що це позиція нашої єпархії. Загальна позиція церкви буде виноситися на Соборне рішення. Яким воно буде – не знаю».
Ті, хто не бажає ділитися органами після смерті, мають написати заяву-відмову ще за життя. Це передбачає законопроект. Та всі ці медичні реформи ще повинен ухвалити парламент.
