Черкасці вивчають історію новорічних листівок. У музеї «Кобзаря» відкрили експозицію вітальних раритетів. Тут і найгламурніша, як її називають самі музейники, листівка початку двадцятого століття. І рідкісна діаспорна, подарована меценатом і представником відомого українського роду Симиренків – Тетяною. Левова частка експонатів – із музейних фондів. Та на подив і радість музейників містяни не залишилися осторонь. І почали поповнювати лави експозиції ексклюзивними поштівками з родинного сховку. З подробицями Олена Берестенко.
Ольга Шарапа, завідувачка музею «Кобзаря»: «Ось ця найстаріша листівка – початку 20 століття. Така, бачте, гламурненька».
Гламурненькі й не дуже, але всі надзвичайно цінні. Таких листівок у музейній експозиції вже більше двох сотень. Вони унікальні, бо репрезентують три історичні епохи – імперську, радянську та сучасну. Деякі з експонатів знайти було вкрай важко, каже завідувачка музею Ольга Шарапа. І додає: те, що черкасці мають змогу бачити такі речі зараз, – то справжнє диво.
Ольга Шарапа, завідувачка музею «Кобзаря»: «Як правило, листівки періоду 50-60-их років залишали або в сімейних альбомах, або на стінах у рамках, або й зовсім викидали. А ми таке добро збираємо та накопичуємо».
Хтось викидав, а хтось зберігав і тепер ділиться. Небайдужі містяни вже почали приносити родинні речі до музею. Одна з перших подарованих – поштівка 1982 року.
Діана Вівчарик, молодший науковий співробітник музею «Кобзаря»: «Вона дуже нам цінна тим, що тут зображений Дід Мороз, що грає на бандурі. Власник листівки навіть пожартував: Дід Мороз грає на струнах, не знімаючи рукавичок».
А є листівки, що прилетіли з-за кордону.
Ольга Шарапа, завідувачка музею «Кобзаря»: «Ці листівки надіслані нам самою Тетяною Симиренко, представницею давнього українського роду меценатів».
На поштівках із експозиції і гуцули, які танцюють у парі. І піонери, що летять у космос. І сімейні вечері, і дитячі розваги. Найбільше тут листівок радянського зразка. Вони не відзначаються високою поліграфією, зауважує Ольга Шарапа. Однак є надзвичайно цінними. Бо для містян – це спогади з дитинства.
Любов Дубець, відвідувачка музею: «З молодістю асоціюється виставка. Ностальгія за радянським часом».
Володимир Дядик, відвідувач музею: «Для мене тут чимало цікавих речей. Вони породжують сімейні спогади».
А для етнологів і краєзнавців такі листівки – то матеріал для написання дисертацій.
